9. Концепція «інстинкти поведінки»

Ще одним напрямом психологізму у соціології є інстинктивізм. Суть даної теорії полягає в тому, що інстинкти розглядаються як основа життя, і форми людської поведінки та діяльності пояснюються через детермінування інстинктів, що притаманні людині.

Інстинкти, як такі, були відомі давно, ще за античних часів, і довгий час лишалися загадкою для науки. З кінця XIX - поч. XX ст. дослідження інстинктів у біології (Ч. Дарвін, І. Павлов) стимулювали пошуки пояснення численних явищ людської поведінки. Ці ідеї вносили новизну в дану галузь.

Найбільш обґрунтовану концепцію інстинктивізму в соціології розробив американський психолог Уїльям Мак-Дугал (1871-1938). У своїй роботі "Вступ до соціальної психології" він припускає наявність певної рушійної сили, певної вітальної енергії, яка надає поштовху, вияву інстинктам. За позицією Мак-Дугала, це - певна схильність, яка спонукає індивіда сприймати певні явища, зазнавати певних емоційних збуджень і діяти відповідно до них. Інстинкти обумовлюють особливості мислення і поведінки індивідів, групи. Саме в них - основа і джерело особливостей кожного індивіда та народу. Через сукупність інстинктів, притаманних кожній людині, вчений робить спробу створити психологічну теорію суспільства.

Різні представники інстинктивізму налічують різну кількість інстинктів. 3. Фрейд (3. Фройд) налічує їх З. У. Джеймс - 38, Мак-Дугал - 18. Кожному інстинкту відповідають певні емоції: інстинкту цікавості - здивування, самоствердження - впевненість у собі, боротьби - страх, втечі – самозбереження, відрази - емоція огиди, відтворення роду - почуття ревнощів, батьківським інстинктам - почуття ніжності та ін. Багато в чому ця концепція відповідає принципу натуралізму в соціології, де соціальне зводиться до біофізіологічного. Це досить абстрактна схема пояснення соціального, яка характеризується слабкою аргументацією наукових досліджень, емпіричних матеріалів.

Своєрідною революцією у психології та соціальній психології стало вчення австрійського лікаря, психолога, філософа та соціолога Зигмунда Фрейда (1856–1939). Розкриваючи сенс людської поведінки через її інстинкти, потяги, нахили, пристрасті, Фрейд аналізує ці психічні явища в контексті зв'язку із соціальними процесами - нормою поведінки, творчістю, культурою.

Психіка як об'єкт дослідження розглядається Фрейдом на трьох рівнях:

■ несвідоме як суть психіки, головний її елемент та джерело мотивації,

■ передсвідоме, яке містить психічні акти, що можуть бути усвідомлені суб'єктом за певних умов,

■ свідоме, яке розглядається як елемент "надбудови", що виростає над несвідомим і перебуває з ним у постійному конфлікті та залежить від нього.

Серед людських інстинктів у сфері несвідомого Фрейд виділяє лібідо (пристрасть, статевий потяг), що включає і загальнолюдську любов і любов до батьків, дружбу і т. ін. За твердженням вченого, лібідо виступає загальною і головною причиною прояву характеру, людської поведінки, діяльності.

Кожному рівневі психіки відповідає елемент особистості: "воно" (id), "я" (ego), "над-я" (super-ego). "Воно" (id) - складне, ірраційне, становить основу життя та діяльності індивіда, керується та підкоряється чуттєвому принципу задоволення. "Я" (ego) - сфера свідомого (передсвідомого), що діє як посередник між "id" та зовнішнім світом (природа, суспільство). "Super-ego" виступає моральним цензором особистості, що оцінює конкретні обставини чи ситуації з точки зору моральної розумної оцінки. Всі ці три елементи завжди перебувають у постійній взаємодії.

У результаті сприйняття та освоєння навколишнього світу людиною, взаємодії одне з одним виникає певний конфлікт між свідомим та несвідомим - процес витіснення (приглушування) "негативних" з точки зору "свідомого", потягів. Цей конфлікт долається в процесі "сублімації" (піднесення) - ще одного механізму психологічного захисту, де енергія "несвідомого" спрямовується на соціально сприятливі цілі. Цим і пояснює Фрейд перетворення енергії інстинкту на різноманітні форми життєдіяльності. За допомогою процесу "витіснення" (приглушення) та "сублімації" (піднесення) Фрейд намагається пояснити все багатство суспільних явищ та процесів.

3. Фрейд залишився найбільш плідним та оригінальним вченим у психології та соціології і найзначнішим його досягненням була розробка проблеми підсвідомого. Його вчення лягло в основу багатьох напрямів та шкіл у різних галузях знання. Його теорія психоаналізу не тільки привернула увагу багатьох прихильників, а й викликала значну опозицію, неприйняття. Загалом теорія Фрейда має певні раціональні елементи, хоча не можна зводити все багатство людської культури та життєдіяльності лише до інстинктів.