
- •Предмет і завдання соціальної психології
- •Особливості роботи з неформальними групами
- •«Соціальне» та «психічне», їх співвідношення
- •Формальна і неформальна структура груп
- •Концепція «психологія народів»
- •Комунікативна структура групи
- •Концепція «психологія мас»
- •Особливості психологічного впливу, очікування та симпатії в групі
- •Концепція «інстинкти поведінки»
- •Розвиток малої групи, групо утворення
- •Методи соціальної психології
- •Групові норми, їх регулятивна роль
- •Поняття спілкування у соціальній психології
- •Феномен групового тиску. Конформізм та конформність
- •Розвиток спілкування в онтогенезі
- •Проблема групової згуртованості
- •Особливості міжособистісного спілкування
- •Конфлікти: поняття, класифікація
- •Спілкування як взаємодія, різновиди взаємодії
- •Причини конфліктів
- •Комунікація та її різновиди
- •Засоби розв’язання міжособистісних конфліктів
- •Бар’єри спілкування
- •Переговорний процес, типові моделі поведінки на переговорах
- •Соціальна перцепція
- •Критерії ефективності переговорного процесу
- •Егоцентризм та ідентифікація як механізми взаєморозуміння
- •Методики оптимізації переговорів
- •Емпатія та рефлексія як механізми взаєморозуміння
- •Причини деструктивності у переговорах, їх здолання
- •Феномен «каузальної атрибуції»
- •Рішення та їх класифікація
- •Проблема розвитку соціальної перцепції
- •Переваги групового прийняття рішення
- •Психологічні способи впливу на іншу людину у процесі спілкування
- •Мала соціальна група, її ознаки
- •Лідерство і керівництво як персоніфіковані форми соціального контролю та інтеграції
- •Поняття та процеси групової динаміки
- •Поняття соціальної установки у вітчизняній психології
- •Соціометрія, референтометрія
- •Атитюд, його функції та структура
- •Тимчасові обмеження ефективності роботи мсг
- •Зміна соціальних установок контесті різних психологічних напрямків (психоаналіз, біхевіоризм, когнітивна та гуманістична психологія)
- •Класичні експерименти в соціальній психології (Мілгрем, Лапєр, Аш)
- •Диспозиційна концепція регуляції поведінки Ядова
Проблема групової згуртованості
Групова згуртованість - системне якість групи як єдиного цілого, що виражається ступенем прихильності її членів до групи.
Ознаки згуртованості групи:
1) група працює як єдине ціле, її члени не заважають один одному при взаємодії;
2) члени колективу активно і ефективно беруть участь у спільній діяльності;
3) орієнтація на досягнення спільної мети;
4) раціональне використання ресурсів;
5) відкритість відносин: розвинена взаємодопомога, обмін знаннями.
Фактори групової згуртованості:
1) збіг цілей, інтересів, поглядів, цінностей і орієнтацій учасників групи;
2) широке спілкування і взаємодію між членами групи;
3) достатній рівень гомогенності складу груп: прийнятне для всіх рівність соціального статусу і походження членів групи;
4) демократизм групових взаємин, атмосфера психологічної безпеки, доброзичливості, прийняття;
5) активна, емоційно насичена спільна діяльність, спрямована на досягнення мети, значимої для всіх учасників;
6) позитивна думка членів групи один про одного;
7) виражена потреба кожного у членстві в групі;
8) оптимальний розмір групи (5-9 чоловік);
9) оптимальний розмір робочого простору - робочі місця розташовані близько, але люди не заважають один одному;
10) наявність позитивного досвіду в спільному рішенні завдань;
11) психологічна сумісність і взаємна симпатія членів групи.
Наслідки групової згуртованості.
1) члени групи проводять більше часу в спілкуванні один з одним, таким чином зростає і кількість, і якість групової взаємодії;
2) згуртована група робить великий вплив на окремих своїх членів;
3) в згуртованій групі ефективність групової діяльності вище, т. к. члени згуртованої групи дотримуються групових установок, що стосуються продуктивності і отримують більше задоволення роботою.
Для визначення ступеня згуртованості колективу социометрией запропонований спеціальний «індекс групової згуртованості», який обчислювався як відношення числа взаємних позитивних виборів до загальної кількості можливих виборів:
де С гр - згуртованість, Ч (+) - позитивний вибір, N - число членів групи.
Л. Фестінгер запропонував розглядати згуртованість як суму «всіх сил, діючих на членів групи, щоб утримувати їх в ній».
У вітчизняній соціальній психології проблема згуртованості розглядалася А.В. Петровським, який вважає, що формування групової згуртованості досягається через формування єдності учасників групи на різних рівнях міжособистісних відносин, які можна представити у вигляді рівнів розвитку групи:
1) емоційному (зовнішньому) рівні, відповідному стадії орієнтації - формою прояву служить ситуативно виникають симпатії-антипатії;
2) поведінковий (середній) рівень, відповідний стадії конфронтації, що виявляється в узгодженості дій учасників виникає в процесі подолання групового конфлікту. У поведінці членів групи на цьому рівні відсутній узгодженість вчинків як форми морального прояви людини;
3) ціннісний (внутрішній) рівень відповідний латентної стадії, формою прояву виступає узгодженість вчинків членів групи, заснованих на усвідомленому виборі.
Шляхи та умови згуртування груп:
1) постійне вивчення і оцінка ступеня згуртованості групи;
2) розстановка людей з урахуванням їх індивідуально-психологічних особливостей;
3) організація спільної діяльності членів групи;
4) виявлення і нейтралізація негативно спрямованих мікрогруп;
5) формування загальної системи цінностей та здорового соціально-психологічного клімату.