16. Проблема групової згуртованості

Групова згуртованість - системне якість групи як єдиного цілого, що виражається ступенем прихильності її членів до групи.

Ознаки згуртованості групи:

1) група працює як єдине ціле, її члени не заважають один одному при взаємодії;

2) члени колективу активно і ефективно беруть участь у спільній діяльності;

3) орієнтація на досягнення спільної мети;

4) раціональне використання ресурсів;

5) відкритість відносин: розвинена взаємодопомога, обмін знаннями.

Фактори групової згуртованості:

1) збіг цілей, інтересів, поглядів, цінностей і орієнтацій учасників групи;

2) широке спілкування і взаємодію між членами групи;

3) достатній рівень гомогенності складу груп: прийнятне для всіх рівність соціального статусу і походження членів групи;

4) демократизм групових взаємин, атмосфера психологічної безпеки, доброзичливості, прийняття;

5) активна, емоційно насичена спільна діяльність, спрямована на досягнення мети, значимої для всіх учасників;

6) позитивна думка членів групи один про одного;

7) виражена потреба кожного у членстві в групі;

8) оптимальний розмір групи (5-9 чоловік);

9) оптимальний розмір робочого простору - робочі місця розташовані близько, але люди не заважають один одному;

10) наявність позитивного досвіду в спільному рішенні завдань;

11) психологічна сумісність і взаємна симпатія членів групи.

Наслідки групової згуртованості.

1) члени групи проводять більше часу в спілкуванні один з одним, таким чином зростає і кількість, і якість групової взаємодії;

2) згуртована група робить великий вплив на окремих своїх членів;

3) в згуртованій групі ефективність групової діяльності вище, т. к. члени згуртованої групи дотримуються групових установок, що стосуються продуктивності і отримують більше задоволення роботою.

Для визначення ступеня згуртованості колективу социометрией запропонований спеціальний «індекс групової згуртованості», який обчислювався як відношення числа взаємних позитивних виборів до загальної кількості можливих виборів:

де С гр - згуртованість, Ч (+) - позитивний вибір, N - число членів групи.

Л. Фестінгер запропонував розглядати згуртованість як суму «всіх сил, діючих на членів групи, щоб утримувати їх в ній».

У вітчизняній соціальній психології проблема згуртованості розглядалася А.В. Петровським, який вважає, що формування групової згуртованості досягається через формування єдності учасників групи на різних рівнях міжособистісних відносин, які можна представити у вигляді рівнів розвитку групи:

1) емоційному (зовнішньому) рівні, відповідному стадії орієнтації - формою прояву служить ситуативно виникають симпатії-антипатії;

2) поведінковий (середній) рівень, відповідний стадії конфронтації, що виявляється в узгодженості дій учасників виникає в процесі подолання групового конфлікту. У поведінці членів групи на цьому рівні відсутній узгодженість вчинків як форми морального прояви людини;

3) ціннісний (внутрішній) рівень відповідний латентної стадії, формою прояву виступає узгодженість вчинків членів групи, заснованих на усвідомленому виборі.

Шляхи та умови згуртування груп:

1) постійне вивчення і оцінка ступеня згуртованості групи;

2) розстановка людей з урахуванням їх індивідуально-психологічних особливостей;

3) організація спільної діяльності членів групи;

4) виявлення і нейтралізація негативно спрямованих мікрогруп;

5) формування загальної системи цінностей та здорового соціально-психологічного клімату.