8.Критерії оцінювання ефективності стратегічного менеджменту.

У комплексну оцінку ефективності системи стратегічного управління пропонується включити два компоненти:

1. Оцінку ефективності системи стратегічного управління через визначення коефіцієнта конкурентоспроможності організації (ККО);

2. Оцінку ефективності шляхом визначення стратегічної стійкості (стійкості щодо мети).

Оцінка ефективності системи стратегічного управління на основі визначення коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства охоплює всі сфери господарської діяльності підприємства.

Другим етапом оцінки ефективності системи стратегічного управління є оцінка ефективності за допомогою єдиного критерію – критерію стійкості функціонування підприємства щодо поставленої мети (стратегічної стійкості), що характеризує внутрішню властивість будь-якого підприємства досягати цілей функціонування .

Стійкість щодо цілі стратегічного розвитку – це здатність підприємства досягати місії та поставних стратегічних цілей при постійному дестабілізуючому впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, зберігаючи свою цілісність та гармонічний розвиток. Вона відображає здатність підприємства зберігати свою цілісність, функціонувати в заданому режимі при різних внутрішніх і зовнішніх впливах, а також розвиватися .

Оцінка стійкості щодо мети включає наступні етапи:

1. Визначення показників стратегічної стійкості за всіма підсистемами стратегічної стійкості (за фінансовою, виробничою, кадровою, маркетинговою та управлінською підсистемами)..

2. Визначення максимального та мінімального значень кожного показника всіх підсистем стійкості щодо мети.

3. Класифікація показників на «стимулятори» (показники, ріст значень яких свідчить про поліпшення стану відповідної підсистеми стратегічної стійкості) і «дестимулятори» (показники, що мають обернену властивість).

4. Прогнозування рівня стратегічної стійкості і виявлення тенденцій зміни рівня стратегічної стійкості (підвищення, збереження, зниження).

5. Надання рекомендацій щодо забезпечення стратегічної стійкості підприємства: систематизація проблем підприємства, визначення стратегій розвитку підприємства, запропонування організаційно-економічних напрямів забезпечення стратегічної стійкості з урахуванням впливу факторів нестабільного ринкового середовища.

9.Основні підходи до структуризації зовнішнього середовища організації.

В українській практиці використовують 2 піходи щодо структуризації зовнішнього середовища:

-Ієрархічний (неієрархічна можель стверджує,що існує кілька непов’язаних і не підпорядкованих елементів.які спільно впливають на визначення цілей, розподіл ресурсів і формування іміджу);

-Неієрархічний.

Світова економіка Національна економіка галузь Сегмент ринку підприємство

Найбільш поширена сьогодні у практиці модель Томпсона.Він ділить середовище на 3 шари:

-внутрішнє;

-середовище завдань;

-зовнішнє.

Межі між середовищем завдань і зовнішнім середовищем є розмитими.

Моделі зовнішнього середовища

№	Модель	Джерело	Характеристика
	Модель галузевої структури (модель М. Портера)	М. Портер Стерлін А.Н. Тулін І.В.	Зовнішнє середовище ототожнюється з галуззю, в якій діє організація
	Модель „пізнавальних систем” (прийняття рішення)	Стерлін А.Н. Тулін І.В.	Прийняття рішень про стан і зміни зовнішнього середовища здійснюється на основі досвіду (знання причин зміни середовища) вищого керівництва фірми
	Модель ієрархічної структури зовнішнього середовища	Ансоф І. Мескон М. Стерлін А.Н. Тулін І.В.	Зовнішнє середовище розглядається як ієрархія дворівневої структури, що складається із зовнішнього шару організації „середовища її завдань” і загального середовища
	Модель сфери дії організації	Стерлін А.Н. Тулін І.В.	У зовнішнє середовище не має чітких припущень щодо структури зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище складається з взаємозалежних і не підпорядкованих один одному елементів
	Модель ієрархії структури .	Мескон М. Альберт М. Ходолуріф	Зовнішнє середовище складається з трьох рівні: внутрішнє, зовнішнє середовище прямого впливу і зовнішнє середовище непрямого впливу
	Екологічна модель	Мескон М. Мескон М. Альберт М	Зовнішнє середовище структурується за характером використовуваних організаціями ресурсів ти їх розподілу