82. Особливості мотивації в системі спз стратегічного управління.

Мотивація у страт-ому упр-ні орієнтується на поєднання змістовних і процесуальних теорій мотивації з акцентом на біхевіористські погляди Д. Макклеланда, Ф. Герцберга, В. Врума та Б.Ф. Скіннера. Із змістовних теорій мотивації запозичуються такі орієнтири, як “потреба у визнанні”, “потреба в самореалізації” (А. Маслоу), “потреба в рості” (К. Алделфера), що дає змогу пов'язати індивідуальні та орг-йні потреби.

Мотивація — це с-ма формув-я у працівників п-ства спонукальних мотивів до активної та еф-ої д-ності.

Мотив — спонука, імпульс намагання — примушують людину робити (або ні) що-небудь або чинити (або ні) в той чи інший спосіб.

Велике значеня мають винагороди. В зал. від спрямованості рез-тів праці (короткості. та довгості.) та поділу рез-тів праці на індивідуальні та рез-ти колективної праці виділяють такі види винагороди: підвищення платні, с-му заохочувальних нагород, с-ма винагород (бонусів), участь у прибутках.

Найважливішою умовою впровадження страт-их змін є зацікавленість усіх категорій персоналу в досягненні страт-их орієнтирів.

Мотивація сприяє формуванню поведінки індивіда, групи або орг-ї загалом. В основі лежить так звана “концепція навчання поведінці”.

Певний вплив на індивіда, групу та орг-ю здійснюється для формув-я страт-ої поведінки певного типу.

Страт-а поведінка — це поведінка юридичної або фізичної особи, яку вона обирає для себе як реакцію на вплив зов-ніх і внутр-ніх факторів серед-ща; вона є проявом страт-ого мислення та знаходить вираження у механізмах розробки та реалізації стратегій.

Еф-ість процесу створення належної страт-ої поведінки залежить від с-ми компенсацій за докладання певних зусиль і дій. Розрізняють такі види компенсації:

– позитивну, що зорієнтована на приємні наслідки від правильних, з погляду орг-ї, дій;

– негативну, яка передбачає неприємні для суб'єкта заходи в разі його “неправильних”, з погляду орг-ї, дій;

– покарання та “гасіння”, що означає припинення позитивної компенсації у відповідь на “неправильні” дії з метою їхнього припинення (без негативної компенсації та покарання).

83. Інформаційно-аналітичне забезпечення стратегічного управління

Реалізація концепції стратегічного управління тісно пов'язана з інформацією. При виборі та впровадженні будь-яких стратегій кожне підприємство повинно:

- визначити тип та обсяги необхідної для стратегічної діяльності інформації;

- розробити ефективну систему збирання, обробки, використання та зберігання інформації;

- вжити заходів до запобігання негативного ефекту вико рис-тання недостатньої інформації;

- створити умови для ефективного використання необхідної інформації для прийняття стратегічних рішень, які безпосередньо визначають долю підприємства, впливають на його розвиток та життєздатність.

Інформаційно-аналітичне забезпечення стратегічного управ­ління (ІАЗ СУ) — система, яка об’єднує усі інші елементи організації у єдине ціле, дозволяє сформувати процес стратегічного управління, як безперервну низку управлінських рішень, спрямованих на досягнення стратегічних цілей.

Стратегічні інформаційні потреби підприємства охоплюють інформацію, яка зорієнтована на внутрішнє середовище (технологію, організацію виробництва, фінансово-економічні ретроспективні показники тощо) і на зміни та події у середовищі, що перебувають за межами безпосередньої діяльності та впливу, але можуть змінити долю підприємства. Стратегічні інформаційні потреби залежать від таких стратегічних цілей, які підприємство ставить перед собою.

Інформаційно-управлінські системи дають змогу:

- нагромаджувати інформацію про минуле й сучасне;

- складати прогнози розвитку подій;

- мати уявлення про реальні справи на підприємстві в конкретний відрізок часу;

- відслідковувати події у зовнішньому середовищі.

Інформаційно-управлінські системи у стратегічному управлінні,як правило, мають дворівневу ієрархічну структуру.

Перший рівень - підсистема стратегічної та прогнозної інформації, яка використовує текстову інформацію, що надходить з усіх доступних підприємству джерел, від консультантів, експертів і фірм, що професійно займаються збиранням, обробкою та продажем спеціалізованої інформації.

Другий рівень - підсистема тактичної та оперативної інформації, що використовує дані аналізу господарської діяльності підприємства, а також інформацію, отриману під час контактів співробітників з колегами на конференціях, ярмарках, виставках.

На основі переваг інформаційно-управлінської системи встановлюються та контролюються конкретні терміни стосовно всіх робіт, які виконують усі учасники програм і планів, постійно вирішуються питання щодо перерозподілу ресурсів, кооперації та взаємодії між окремими виконавцями і завданнями, а також щодо оцінки результатів ефективності прийнятих рішень.