5.Процес стратегічного менеджменту та його основні етапи.

Етапи стратегічного управління:

1. Визначення мети та цілей діяльності.

2. Аналіз та формування потенціалу організації.

3. Розробка стратегії діяльності організації.

4. Формування і забезпечення механізму реалізації стратегії.

Характеристика етапів урахування майбутнього на підприємствах при організації діяльності

Характеристика фаз	Основні орієнтири
Фаза 1. Поточне управління	Реагування на ситуацію, що склалася. Планування, орієнтоване всередину організації, обмежується розробкою бюджеті в і поточних планів
Фаза 2. Довгострокове планування	Застосування елементів аналізу та контролю ситуації. Що складається ззовні та в організації. Планування використовує екстраполяційне передбачення майбутнього.
Фаза 3. Стратегічне планування	Опанування стратегічного мислення, націленого на зменшення впливу загроз на діяльність підприємств та використання шансів на успіх. Стратегічне планування розробляє стратегічні відповіді на дії конкурентів у категоріях „продукт-ринок”
Фаза 4. Стратегічне управління	Підготовка майбутнього та до майбутнього. Стратегічне планування, що пронизує всі підсистеми діяльності підприємства, використовує всі досягнення зазначених фаз.

Процес стратегічного менеджменту

6. Поняття та способи досягнення „стратегічного рівня” підприємства

Стратегічний рівень – це система знань про можливості та обмеження в розвитку підприємства, що реалізується у відповідних стратегічних рішеннях і діях. Страт-ний рівень підпр-ва м. визначити, отримавши відповіді на такі запитання:

1.Якими є рівень знань і наявний обсяг інф-ції про ситуацію: в ек-ці, на ринку, в г-зі, у конкурентів, у партнерів, у розробників нових продуктів та технологій?

2.Відповідає чи ні наявний стан підпр-ва вимогам розвитку в сер-щі, що склалося?

3.Чи є на підпр-тві обгрунтована с-ма цілей розвитку в коротко-та довгост-му періоді?

4.Як розроб-ся стр-я підпр-тва, за допомогою яких методів?

5.Чи сформ-но загальну, цілісну стр-ю п-ва?

6.Як стр-ровано цілі/стр-ї за окремими підс-мами підпр-тва (виробничими, функц-ми, рес-ними), а також за окрем. ринками, спож-чами та ін., тобто чи є обгр-ний „стр-чний набір”?

7.Чи враховано в „стр-чному наборі” обмеження за ресурсами (насамперед фін-ми), а також взаємозалежність окремих складових?

8.Який рівень стр-чного планування на підпр-тві (за змістом планів, їхнім переліком і формою)?

9.Чи встановлено в стр-чних планах відпов-ть за проведення стр-чних дій, а також послідовність і терміни виконання окремих планових завдань?

10.Як відбиваються стр-чні заходи в поточних планах і бюджетах?

11.Відповідає чи ні с-ма орг-ції упр-ня, прийняття рішень, обліку та контролю вимогам стр-ї та як вони будуть розвиватися?

12.Чи готові до стр-чних перетворень працівники підпр-тва?

13.Як роз’яснюватимуться стр-чні дії підпр-тва клієнтам, партнерам, суспільним орг-ціям, власним виробникам?

14.Як збудовано с-му мотивації стр-чної діяльності?

Позитивна або негативна відповідь на ці запитання, що потребує глибоких різнобічних досліджень, дає змогу оцінити рівень стр-чної орієнтації підпр-тва.

Фактори що формують стратегічний рівень підприємства:

-Загальні цілі, політика та стратегії підприємства; -Внутрішні звязки виробничих підрозділів і наявність самостійних підроздідів; -Плани диверсифікації; -Гнучкість виробництва; -Переваги системи збуту; Переваги системи зовнішнього інвестування; -Переваги системи постачання; -Переваги системи фінансування; -Поточні економічні результати; -Системи мотивації; -Системи контролю та аналізу; -Організація підприємства.

7. Сутність та способи формування стратегічного мислення менеджерів.

Зміст стр-чного мислення полягає в усвідомленні мети розвитку п-ва та способів її досягнення, в ствердженні необхідності спосте­реження за зовн. і внутр. середовищем, формув-ня стратегій та рішень, що з них випли­вають, а також налагодження д-ті з метою їх здійснення.

Стратегічне мислення передбачає: орієнтацію на розпізнавання та адекватне реагування на зміни в середовищі — нові можливості та потенційні загрози; логічне обгрунтування форм і методів залучення та напрямків викор. інвестицій, а також персоналу відповідної кваліфікації для забезп-ня розв’язання проблеми довгостр розвитку фірми; координацію страт і поточних, функц-их та вир-их, аналіт-планових і виконавських напрямків діял-ті в орг-ції; усвідомлення можливостей та масштабів впливу на формув середовища, а не лише реагування на зміни; орієнтацію на керів-во процесами розвитку підп-ва в довгостр періоді формув відповідної с-ми СУ, що виявляється в настанові на ініціювання та очолювання, а не на захист і наслідування. Мен-ри процвітаючих орг-цій орієнтуються на страт мислення, яке передбачає вивчення потреб споживачів, нових можливостей і загроз, конкурентних позицій, вважаючи це такою самою звичною діял-тю, як і аналіз та оцінка ситуації всередині підп-ва. Страт. мислення базується на усвідомленні, насамперед, керівниками та всім персоналом власної відповід-ті за довгостр. існування та розвиток підп-ва, необхідності відповідного упр-ня цим процесом і забезпечення орієнтації всіх видів діял-ті, на створення та підвищення конкуренто­спр-ті, фін успіху впродовж тривалого періоду.