64.Характеристика осу стратегічного типу.

Розвиток і вдосконалення ОСУ — природний процес, що відбувається на всіх процвітаючих підприємствах світу. Ці процеси особливо актуальні для підприємств, що переходять до стратегіч­ного управління.

Адхократичні ОСУ

Стратегічне управління висуває нові вимоги до ОСУ. Перетворення діючих ОСУ в ОСУ стратегічного типу найчастіше пов’язані з процесами дебюрократизації: переходом від бюрократії в адхократію шляхом скасування ієрархічних рівнів, жо­рсткого поділу праці, а також за допомогою впровадження інших заходів, які підвищують гнучкість організації, стимулюють її розвиток. Так, у протилежність бюрократичним, розвиваються ОСУ адхіократичного типу.

Адхократія, як тип ОСУ, була досліджена У. Беннісом (1968 р.) та Є. Тоффлером. Адхократія — організація, що відки­дає основні класичні принципи менеджменту: поділ праці та спеціалізація, жорстке закріплення посад за виконавцями, ієрархічність тощо. У протилежність бюрократичним структурам, адхок­ратичні — постійно змінюються під впливом середовища, широко використовують групову динаміку та методи командної праці, вимагають від виконавців універсалізації знань та навичок, не визначають авторитетів, окрім тих, які базуються на знаннях, кваліфікації та досвіді. Адхократичні ОСУ використовуються в ор­ганізаціях, що функціонують у змінних, невизначених умовах. Особливо ефективні вони в бізнес-організаціях, до складу яких переважно входять робітники творчих професій — науковці, дизайнери, аналітики тощо.

Г. Мінцберг так визначає адхократію : «органічна струк­тура з малим ступенем формалізації поведінки та високим рівнем горизонтальної спеціалізації робітників, згідно з їх фахом; тут домінує тенденція групувати спеціалістів в такі функціональні підрозділи для своїх «домашніх» цілей, але при цьому вони працюють невеликими командами, кожна з яких орієнтована на певний ринок або мету».

Адхократичність притаманна зараз практично усім підрозді­лам, що займаються розробкою стратегій, оскільки ця діяльність відрізняється творчістю, потребує інноваційних рішень, не визнає усталеності у підходах.

65. Порівняльна характеристика „традиційних” і „стратегічних” організаційних структур управління(осу).

Орг-ійна стр-ра — це с-ма зв'язків і відносин, що виникають (зникають) у процесі д-ності п-ства, між існуючими та створюваними (зникаючими) ланками, підрозділами, ступенями с-ми упр-ня згідно з обраною стратегією розвитку загального упр-ня. В умовах впровадження страт-ого упр-ня здійснюється перехід від “традиційних” до страт-их ОСУ. В еволюції ОСУ п-ства прийнято окреслювати три основних етапи: І—класичні ОСУ: (лінійна, функц-на, лінійно-функц-на); II—удосконалення лінійно-функц-ної ОСУ; III—перехід до страт-их ОСУ.“Традиційні” ОСУ мають такі особл-ті: функц-ні, центр-ні, ієрархічні, стабільні; щільний розподіл праці (за всіма ознаками), спец-зація д-ності, закріплення обов'язків у стандартних орг-ійних док-тах; механізм контролю — центр-ний із застосуванням всіх форм і методів.“Стратег” ОСУ: децентр-ні, гнучкі, з універсальними (в тому числі тимчасовими) ланками, створеними “під мету”; принцип форм- ланок: орієнтація на виявлення та розв'язання проблем.