52. Основні етапи стратегічного планування.

Страт-е план-ня — це с-матизовані та більш-менш формалізовані зусилля всього п-ства, спрямовані на розробку та орг-ю виконання страт-их планів, проектів і програм. У свою чергу, розробка планів як специфічний вид д-ності — це послідовний ітераційний процес, що складається з кількох взаємопов'язаних етапів:;встановлення цілей; визначення стратегій (“страт-ого набору”) та заходів щодо їхньої реалізації; передбачення послідовності дій у межах досить тривалого часу та закріплення її у планах, проектах і програмах різного типу, що є інструментами досягнення цілей та реалізації стратегій; орг-я виконання планових завдань; облік, контроль та аналіз їхнього виконання. Останні два етапи є переходом до впровадження цілісної с-ми страт-ого упр-ня, оскільки зумовлюють необхідність орг-йно-аналітичної та контрольно-координаційної д-ності не лише в органах страт-ого план-ня, а й у ланках, де виконуються дії, визначені страт-ими планами та програмами Мета страт-ого план-ня — встановити певний порядок дій для підготовки еф-ого фнкц-ня конк.спр-ного п-ства.

53. Моделі стратегічного планування,їх сутність,спільні та відмінні ознаки.

В ринковій теорії практичній плановій діяльності найпоширенішими є такі 5 моделей: модель стратегічного планування на основі „стратегічної прогалини” – застосовується тоді, коли п-во хоче забезпечити собі належне прибуткове існування у довгостроковій перспективі. Для цього п-во розраховує нижню і верхню межу прибутковості та доходності. Нижня межа розраховується на основі економічного аналізу можливостей еволюційного розвитку економічних показників, які можна досягти на основі трендів, що склались на попередні періоди. Верхня межа – те, чого потрібно досягти. Поле стратегічних рішень охоплює пропозиції щодо освоєння нових ринків продуктів надання нових послуг, розвитку сильних сторін та планування заходів, що зменшують слабкі сторони. При використані цієї моделі розробляються нові товарно-продуктові стратегії; модель СП, що базується на врахуванні ринкових переваг приділяє основну увагу врахуванню інтересів акціонерів, які беруть участь у прийняті рішень довгострокового розвитку п-ва. Найкраще його використовувати, коли акції сконцентровані у кількох акціонерів; модель, орієнтована на створення і підтримку конкур-ті п-ва. Основними завданнями є визначення ключових факторів успіху та розробка відповідних заходів щодо їхньої реалізації. Це можуть бути заходи з підвищення інноваційного рівня п-ва. Якщо модернізація виробничо-технологічної сфери не потребує істотних змін, то упр. зміни вимагають значних перетворень у змісті та напрямах діяльності; модель СП орієнтована на створення позитивного іміджу. Її широко використовують , оскільки в ній відбивається концепція соціального існування фірми та її відповідальності перед суспільством. П-ва дбають про надійну репутацію, оскільки це їм дає лояльних споживачів, надійних партнерів, широкий доступ до інвестицій і кредитів; модель СП, що враховує розмір п-ва. Великі фірми використовують планування в повному обсязі: дотримуються всіх етапів, підетапів процедур та операцій щодо створення системи планів, проектів та програм. Але в умовах великих масштабів в-ва ціна помилки є дуже високою і може призвести до великих збитків та банкрутства. Малі п-ва використовують спрощений варіант СП , оскільки вони мають невеликий обсяг інформації, більшість рішень стосуються невеликої кількості людей, дуже часто завдання не оформляються через плани, проекти.