23.Зміст і сфера застосування бенчмаркінгу,характеристика його основних етапів.
Бенчмаркінг – постійний процес порівняння продуктів (товарів), виробничихпроцесів, методів, формат систем управління, іншиххарактеристикорганізаціївціломутаїїокремихчастин (підсистем) зподібнимиелементамивиробничо-управлінськоготипуіншихорганізацій.
Мета бенчмаркінгу будь-якого типу – підвищення конкуренто-спроможності як окремого виду продукції, окремої підсистеми, так і всього підприємства в цілому.
Розрізняють такі типи бенчмаркінгу:
• внутрішній бенчмаркінг – спрямований на порівняння продукції різного типу одного й того самого підприємства або окремих елементів виробничо-управлінської системи між собою (цехів, відділів тощо) – за загальними критеріями ефективності (результативності);
• бенчмаркінг, зорієнтований на конкурентів –порівняння продукції та окремих елементів організації різних підприємств однієї галузі (однієї стратегічної групи);
• функціональний бенчмаркінг – порівняння процесів, функцій, технологій, способів організації та управління тощо успішних (передових) підприємств з аналогічними параметрами організації-об’єкта аналізу, що не входять до певної галузі.
Залежно від об’єкта дослідження (продукт, підсистема, організація загалом) – вивчаються окремі параметри конкурентоспроможності, представлені показниками, про які йшлося раніше.
Порівняння окремих параметрів функціонування та результатів діяльності підприємства з основними конкурентами дає змогу не лише зробити „миттєве фото” стану, що склався в галузі та у „стратегічній групі”, а й визначити слабкі та сильні сторони підприємства відносно основних конкурентів, спрогнозувати можливі варіанти розвитку ситуації, розробити відповідні стратегії посилення позитивних тенденцій та ослаблення негативних (у межах можливого).
Етапи бенчамркінгу на малюнку
24.Компоненти внутрішнього середовища організації.
Використовуючи системний підхід до аналізу внутрішнього середовища організації, доцільно трактувати його як виробничий потенціал. Виробничий потенціал підприємства являє собою систему взаємозв’язаних елементів, які виконують різні функції у процесі забезпечення випуску продукції та досягнення інших цілей розвитку підприємства. Компоненти на малюнку:
25. Поняття „потенціалу підприємства”: характеристика ресурсного, цільового і структурного підходів щодо його оцінки.
Вир-ий потенціал підп-ва являє собою систему взаємопов’язаних елементів, які виконують різні функції у процесі забезпечення випуску продукції та досягнення інших цілей розвитку підп-ва. Можна стверджувати, що йому притаманні всі риси, властиві будь-якій с-мі: цілісність, цілеспрямованість; складність; взаємозамінність, альтернативність його елементів; взаємозв’язок, взаємодія елементів виробничого потенціалу; самовідтворюваність; інноваційна сприйнятливість; гнучкість; соціально-економічні наслідки викор-ння; історичні умови та особливості формування й викор-ння; фізичне та моральне старіння. 1.Ресурсний підхід, зорієнтований на визначення виробничого потенціалу як сукупності виробничих ресурсів, визначає його величину як суму фізичних і вартісних оцінок окремих його складових. Ресурси мають вартісну оцінку та цільову спрямованість на створення доданої та споживної вартості. Кожен з окремих видів ресурсів має свій внесок у формування кінцевих результатів. Потрібно враховувати, вивчати та формувати стр-ру складових вир-го потенціалу з метою досягнення максимальних у поточних умовах результатів.
2.Структурний підхід, зорієнтований на визначення раціональної стр-ри вир-го потенціалу підп-ва, визначає його величину виходячи з прогресивних норм і нормативних співвідношень, заданих найбільш досконалими технологіями, організацією вир-ва загалом і окремих підсистем підп-ва, що використовуються в галузі. Аналіз та оцінка структурних характеристик виробничого потенціалу пов’язані з певними труднощами, оскільки всі його елементи функціонують одночасно, в сукупності та взаємодії. До структуроутворюючих елементів потенціалу можна віднести технологію та організацію. Проблеми стр-го хар-ру вир-го потенціалу полягають у тому, що відповідність одних елементів іншим стримує розвиток і вдосконалення потенціалу загалом.
3.Цільовий (проблемно-орієнтований) підхід, спрямований на визначення відповідності наявного потенціалу досягненню поставлених цілей, визначає його величину як рівень відповідності окремих складових потенціалу необхідному, дещо ідеальному уявленню про склад, структуру та механізми функц-ня потенціалу для виготовлення конкурентоспр-ї продукції, який знаходить відображення в нормативних „деревах цілей” („деревах проблем”) з широким спектром локальних і системних оцінок окремих елементів та взаємозв’язків. Рівень вир-го потенціалу визначається в процесі його використання й оцінюється з точки зору його результативності, тобто ступеня задоволення потреб клієнтів, які споживають вироблену продукцію (надані послуги).