- •1. Поняття кримінального права і його предмет.
- •3. Принципи кримінального права.
- •4. Поняття кримінального закону.
- •6. Побудова крим закону.
- •7. Поняття диспозицій.
- •8. Тлумачення крим закону.
- •10. Зворотна дія у часі.
- •11.Дія у просторі.
- •12. Злочин.
- •13. Класифікація злочинів.
- •14. Кримінальна відповідальність.
- •15. Кримінально-правові відносини.
- •16. Підстави крим відповідальності.
- •17. Поняття складу злочину.
- •18. Об’єкт злочину.
- •19. Поняття предмету злочину.
- •20. Об’єктивна сторона складу злочину.
- •21. Діяння.
- •22. Бездіяльність.
- •23. Причинний зв язок.
- •24. Суспільно небезпечні наслідки.
- •25. Факультативні ознаки об єктивної сторони.
- •26. Місце скоєння злочину
- •27. Суб єкт злочину.
- •28. Вік крим відповідальності.
- •29. Осудність та обмежена осудність.
- •30. Неосудність та її критерії.
- •31. Спеціальний суб єкт злочину.
- •32. Суб єктивна сторона.
- •33. Вина.
- •34. Умисел.
- •35. Необережність та її види.
- •38.Злочини з 2 формами вини.
- •39.Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
- •40. Випадок та його відмінність від злочинної недбалості.
- •41. Юридична та фактична помилки в крим праві
- •42. Стадії вчинення злочину.
- •43. Готування до вчинення злочину.
- •44. Замах на вчинення злочину.
- •45. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.
- •46. Співучасть.
- •47. Види співучасників.
- •48. Виконавець.
- •49. Організатор.
- •50. Пособник.
- •51. Підбурювач.
- •52. Форми співучасті.
- •53. Спеціальний суб єкт.
- •55. Причетність до злочину.
- •56. Множинність злочинів.
- •57. Єдиний злочин(одиничний).
- •58. Повторність злочинів.
- •59. Рецидив злочину.
- •60. Необхідна оборона.
- •61. Затримання особи.
- •62. Крайня необхідність.
- •63.Фізичний або психічний примус.
- •64.Діяння що пов язане з ризиком.
- •65. Звільнення від крим відповідальності.
- •66. Давність притягнення.
- •67. Покарання.
- •68. Система покарань, класифікація покарань.
- •69. Штраф.
- •70. Позбавлення військового спец звання.
- •71. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •72. Громадські роботи.
- •73. Виправні роботи.
- •74. Конфіскація майна.
- •75. Арешт.
- •76. Обмеження волі.
- •77. Тримання в дисциплінарному батальйоні.
- •78. Позбавлення волі на певний строк.
- •79. Довічне позбавлення волі.
- •80. Призначення покарання.
- •81. Обставини що пом якшують покарання.
- •82. Обставини що обтяжують покарання.
- •83.Призначення більш м якого покарання.
- •84. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •85. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •86. Звільнення від покарання.
- •87. Звільнення від покарання за хворобою.
- •88. Давність виконання обвинувального вироку.
- •89. Звільнення від відбування покарання.
- •90. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •91.Умовно дострокове звільнення від відбування покарання.
- •93. Судимість.
- •94. Погашення та зняття судимості.
- •95.Примусові заходи медичного характеру.
- •98. Умовно дострокове звільнення від вібування за злочини.
- •99. Примусові заходи виховного характеру.
87. Звільнення від покарання за хворобою.
1. Звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92-95 цього Кодексу.
2. Особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
3. Військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до військової служби за станом здоров'я звільняються від покарання.
4. У разі одужання осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, вони повинні бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені статтями 49 або 80 цього Кодексу, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в частині п'ятій статті 72 цього Кодексу, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.
Звільнення від покарання за хворобою застосовується у випадках, коли досягнення мети покарання стає нереальним через хворобу особи, яка вчинила злочин. Ст. 84 передбачає три самостійних види звільнення особи від покарання за хворобою. Ч. 1 ст. 84 передбачає обов'язкове звільнення від покарання, умовами якого є: 1) відбування особою покарання; 2) захворювання її на психічну хворобу; 3) позбавлення й можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.
Ч. З ст. 84 передбачає обов'язкове звільнення від покарання, яке застосовується за таких умов: 1) суб'єктом звільнення від покарання є військовослужбовець, засуджений до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні; 2) він визнаний непридатним до військової служби за станом здоров'я.
Захворювання засудженого військовослужбовця може і не бути тяжким. Важливим є те, що воно робить його непридатним до військової служби.
Звільнення від покарання особи, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє й можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, а також звільнення від покарання або від подальшого його відбування особи, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, мають умовний характер.
88. Давність виконання обвинувального вироку.
1. Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:
1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;
2) три роки -.у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;
3) п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;
5) п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
2. Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком
суду.
3. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
4. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
5. Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.
6. Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 437-439 та частиною першою статті 442 цього Кодексу.
Під давністю виконання обвинувального вироку розуміється сплив встановлених у законі строків з дня набрання чинності обвинувальним вироком, що виключає виконання призначеного судом покарання. Існування в КК цього виду звільнення від відбування покарання обумовлюється недоцільністю виконання обвинувального вироку, оскільки після спливу вказаних строків його виконання не може мати належного карального і превентивного впливу, а також тим, що невчинення засудженим у цей період нового злочину, як правило, свідчить про втрату ним суспільної небезпечності.
Загальними умовами, за яких особа, крім тих, що засуджені за злочини, передбачені ст. ст. 437-439 і ч. 1 ст. 442, або за інші злочини до довічного позбавлення волі, звільняється від відбування покарання відповідно до ст. 80, є: 1) закінчення зазначених у ч. ч. 1 і З ст. 80 строків; 2) невчинення протягом цих строків нового середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину; 3) неухилення засудженого від відбування покарання.
Особа, засуджена за один із злочинів, передбачених ст. ст. 437- 439, ч. ї ст. 442, не підлягає звільненню від відбування покарання у зв'язку із закінченням строкіз давності виконання обвинувального вироку (ч. 6 ст. 80).
Що стосується особи, засудженої до довічного позбавлення волі, то сплив п'ятнадцятирічного строку давності не передбачає обов'язкового звільнення й від відбування покарання. Суд має право за стосувати давність, але, якщо з урахуванням характеру злочину, особи засудженого та інших обставин суд не визнає за можливе її застосувати, то він зобов'язаний довічне позбавлення волі замінити на позбавлення волі на певний строк (ч. 5 ст. 80).
Початком перебігу строку давності є день набрання чинності обвинувальним вироком, який встановлюється кримінально-процесуальним законодавством. Тривалість строків давності, передбачених п. п. 1-5ч.1 ст. 80, диференціюється залежно від тяжкості вчиненого злочину, а також виду та міри призначеного судом покарання, у т.ч. остаточного покарання за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків (ст. ст. 70--72).
При цьому засудження до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин або не більше десяти років за особливо тяжкий злочин (п. п. З і 4 ч1 ст. 80) є можливим у разі призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69)
Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування, покарання (ч. З ст. 80). Ухилення від відбування покарання - це умисні дія або бездіяльність засудженого, спрямовані на невиконання покарання. Перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. При цьому строки давності, які спливли до моменту ухилення засудженого від відбування покарання, підлягають зарахуванню, Але у разі відновлення перебігу давності строки давності, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 ст.80, подвоюються. Наприклад, якщо особа була засуджена до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років за злочин середньої тяжкості, після чого два роки відбувала покарання, протягом п'яти років ухилялась від його відбування, а потім була затримана, але обвинувальний вирок не виконувався (причинами цього може бути, наприклад, втрата кримінальної справи, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини), то вона звільняється від відбування покарання на підставі ст. 80 через вісім років з дня набрання чинності обвинувальним вироком (тобто через рік з дня затримання).
