
- •1. Поняття кримінального права і його предмет.
- •3. Принципи кримінального права.
- •4. Поняття кримінального закону.
- •6. Побудова крим закону.
- •7. Поняття диспозицій.
- •8. Тлумачення крим закону.
- •10. Зворотна дія у часі.
- •11.Дія у просторі.
- •12. Злочин.
- •13. Класифікація злочинів.
- •14. Кримінальна відповідальність.
- •15. Кримінально-правові відносини.
- •16. Підстави крим відповідальності.
- •17. Поняття складу злочину.
- •18. Об’єкт злочину.
- •19. Поняття предмету злочину.
- •20. Об’єктивна сторона складу злочину.
- •21. Діяння.
- •22. Бездіяльність.
- •23. Причинний зв язок.
- •24. Суспільно небезпечні наслідки.
- •25. Факультативні ознаки об єктивної сторони.
- •26. Місце скоєння злочину
- •27. Суб єкт злочину.
- •28. Вік крим відповідальності.
- •29. Осудність та обмежена осудність.
- •30. Неосудність та її критерії.
- •31. Спеціальний суб єкт злочину.
- •32. Суб єктивна сторона.
- •33. Вина.
- •34. Умисел.
- •35. Необережність та її види.
- •38.Злочини з 2 формами вини.
- •39.Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
- •40. Випадок та його відмінність від злочинної недбалості.
- •41. Юридична та фактична помилки в крим праві
- •42. Стадії вчинення злочину.
- •43. Готування до вчинення злочину.
- •44. Замах на вчинення злочину.
- •45. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.
- •46. Співучасть.
- •47. Види співучасників.
- •48. Виконавець.
- •49. Організатор.
- •50. Пособник.
- •51. Підбурювач.
- •52. Форми співучасті.
- •53. Спеціальний суб єкт.
- •55. Причетність до злочину.
- •56. Множинність злочинів.
- •57. Єдиний злочин(одиничний).
- •58. Повторність злочинів.
- •59. Рецидив злочину.
- •60. Необхідна оборона.
- •61. Затримання особи.
- •62. Крайня необхідність.
- •63.Фізичний або психічний примус.
- •64.Діяння що пов язане з ризиком.
- •65. Звільнення від крим відповідальності.
- •66. Давність притягнення.
- •67. Покарання.
- •68. Система покарань, класифікація покарань.
- •69. Штраф.
- •70. Позбавлення військового спец звання.
- •71. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •72. Громадські роботи.
- •73. Виправні роботи.
- •74. Конфіскація майна.
- •75. Арешт.
- •76. Обмеження волі.
- •77. Тримання в дисциплінарному батальйоні.
- •78. Позбавлення волі на певний строк.
- •79. Довічне позбавлення волі.
- •80. Призначення покарання.
- •81. Обставини що пом якшують покарання.
- •82. Обставини що обтяжують покарання.
- •83.Призначення більш м якого покарання.
- •84. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •85. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •86. Звільнення від покарання.
- •87. Звільнення від покарання за хворобою.
- •88. Давність виконання обвинувального вироку.
- •89. Звільнення від відбування покарання.
- •90. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •91.Умовно дострокове звільнення від відбування покарання.
- •93. Судимість.
- •94. Погашення та зняття судимості.
- •95.Примусові заходи медичного характеру.
- •98. Умовно дострокове звільнення від вібування за злочини.
- •99. Примусові заходи виховного характеру.
6. Побудова крим закону.
В науці крим. права немає єдиного розуміння крим. закону, одні автори ототожнюють його з кримінальним кодексом, інші ні. Чіний крим. кодекс Укр. прийнятий ВРУ 5квітня 2001року і набрав чінності з 1вересня 2001року.
ККУ складається з двох частин Загальної та Особливої, розділів(ХХ), статей(447). В Загальну частину включені норми, що визначають завдання, принципи та основні інститути кримінального права. Система Загальної частини КК складається із таких розділів:Загальні положення, Закон про кримінальну відповідальність, Злочин, його види та стадії, Особа, яка підлягає крим. відповід.(субєкт злочину), Вина та її форми, Співучасть у злочині, Повторність, сукупність і рецедив злочинів;ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ; звільнення від крим. відповід.; Покарання та його види; Призначення покарання; звільнення від покарання та його відбування; Судимість; Примусові заходи мед. характеру та примусове лікування; Особливості крим. відповід. та покарання неповнолітніх.
7. Поняття диспозицій.
Поняття диспозиції і санкції статей Особливої частини Кримінального кодексу України та їх види
У загальній теорії права розрізняють три елементи норми права: гіпотезу, диспозицію і санкцію. Однак жодна криміналь- но-правова норма не містить термінологічного окреслення всіх трьох елементів: у статтях Загальної частини не визначено сан- кцій і більшості гіпотез; статті Особливої частини “замовчують” про гіпотези. Тому у кримінальному праві загальноприйнято класифікувати елементи тільки на диспозицію і санкцію. Диспозиція пояснює діяння, які визнаються злочинами і за вчинення яких встановлюється покарання. Розрізняють чоти- ри види диспозиції.
Проста диспозиція тільки називає злочин, не розкриваючи його ознак. Таких диспозицій так само небагато, як і загальновизнаних (безперечних) термінів, зміст яких очевидний і не потребує пояснень. Як приклад можна зазначити диспозицію ст. 119 КК України — вбивство через необережність. Описова диспозиція не тільки називає злочин, а й описує його основні ознаки. Наприклад, крадіжка — це таємне викра- дення чужого майна.
Описова диспозиція найпоширеніша у кримінальному законі, і це виправдано, тому що кримінальний закон повинен чітко і формально визначати всі основні об’єк- тивні та суб’єктивні ознаки діянь, за які встановлюється кри- мінальна відповідальність.
Відсилочна диспозиція для встановлення ознак злочину пропонує звернутися до іншої статті КК України. Так, у ст. 122 йдеться: “Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК…”.
Бланкетна диспозиція відсилає до норм інших галузей права — трудового, цивільного, адміністративного тощо. Саме за допомогою бланкетних диспозицій сформульовано майже всі злочини у сфері економічної діяльності, більшість посадових злочи- нів, злочинів проти суспільної безпеки, пов’язаних з порушенням спеціальних правил (будівельних та інших) або правил поводжен- ня з предметами, що становлять підвищену суспільну небезпеку (зброя, боєприпаси, радіоактивні речовини та ін.).
Санкція — це частина кримінально-правової норми і частина статті КК України, що визначає вид і розмір покарання.
Абсолютно визначені санкції встановлюють точний вид і точний розмір покарання. У чинному законодавстві не міститься абсолютно визначених санкцій, оскільки вони не дають змоги індивідуалізувати покарання залежно від обставин конкретного злочину і особи винного.
Відносно визначені санкції встановлюють конкретний вид покарання і його межі, у зв’язку з чим розрізняють два їх види: • із вказівкою максимального розміру покарання (наприклад, “до трьох років позбавлення волі” ч. 1 ст. 118, 120 КК України); • із вказівкою мінімального і максимального розмірів покарання (“від трьох до десяти років позбавлення волі”). Саме цей різновид найпоширеніший у статтях Особливої частини. Альтернативні санкції вказують два або більше видів пока- рання, що можуть бути призначені за скоєний злочин (наприклад, “від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі”).