56. Множинність злочинів.

Множинність злочинів - це вчинення особою двох чи більше суспільно небезпечних діянь, кожне з яких утворює ознаки самостійного складу злочину.

Загальні ознаки множинності злочинів:

1. Якщо вчиняються два чи більше злочинів, це значить, що заподіюється шкода або ставиться під загрозу заподіяння шкоди більш широке коло суспільних відносин.

2. Вчинення однією особою або співучасниками двох чи більше злочинів свідчить про стійку антисоціальну спрямованість злочинних діянь.

3. Вчинення двох, а часто й більшого числа злочинів негативно впливає й на інших нестійких членів суспільства, породжуючи в них ілюзію безкарності.

4. Множинність - одне з поширених явищ у структурі і динаміці злочинності.

57. Єдиний злочин(одиничний).

Одиничним є злочин, який передбачений кримінальний зако­ном як одиничний самостійний склад злочину. Одиничні злочи­ни поділяються на прості та ускладнені одиничні злочини.

Прості одиничні злочини — це злочини в яких одній дії (бездіяльності) відповідає один наслідок або однією дією спри­чинюється декілька наслідків. Прикладом простого одинично­го злочину є крадіжка (ст. 185): однією дією — таємним ви­краденням чужого майна спричиняється один наслідок — май­нова шкода власнику. Крадіжка є злочином з матеріальним складом (передбачає діяння, наслідок і причинний зв'язок між ними). Простим одиничним злочином може бути і злочин з усіченим складом, наприклад — погроза вбивством (ст. 129), коли закон передбачає, що особа вчиняє лише одну дію — по­грозу вбивством, причому існують реальні підстави побоюва­тися здійснення цієї погрози.

Простими одиничними злочинами є й ті злочини, склад яких охоплює вчинення одного діяння з кількома наслідками. Крім того, в юридичній конструкції складу простих одиничних злочинів може бути передбачено можливість вчинення злочи­ну одним з кількох можливих діянь.

Наступним видом одиничних злочинів є ускладнені одинич­ні злочини. Для них характерним є складніша структура скла­ду. До числа ускладнених одиничних злочинів відносяться:триваючі, продовжувані, складені та ті, що кваліфікуються за наслідками злочини.

Триваючий злочин — це ускладнений одиничний злочин, який починається дією або бездіяльністю особи і триває без­перервно впродовж певного часу. Прикладами триваючих зло­чинів є: окремі види незаконного поводження зі зброєю, бойо­вими припасами або вибуховими речовинами — ст. 263 (особа незаконно придбала і зберігає вогнепальну зброю), незаконне зберігання з метою збуту наркотичних засобів або психотроп­них речовин — ст. 307 (особа незаконно зберігає впродовж тривалого часу наркотичні засоби), ухилення від сплати подат­ків, зборів, інших обов'язкових платежів — ст. 212 та інші.

При триваючому злочині особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тривалого часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду злочинів характерним є неспівпадання моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного за­вершення протиправних дій.

Завершення триваючого злочину може бути зумовлене різ­ними обставинами: як об'єктивними, так і суб'єктивними. Об'­єктивні обставини — це такі події, що не залежать від волі винної особи. До їх числа можна віднести викриття особи у вчиненні злочину, дії сторонніх осіб, якими припинено вчиню­вання злочину особою (наприклад викрадення у винного ін­шою особою наркотичних засобів). Суб'єктивні обставини — це свідомі дії винної особи, якими вона припиняє злочинну поведінку: позбувається зброї, яку незаконно зберігала, з'яв­лення з повинною до правоохоронних органів та інше.

Продовжуваний злочин — це злочин, який складається з декількох тотожних злочинних діянь, що характеризуються єдністю умислу. Кримінальний закон (ч. 2 ст. 32 КК) визначає продовжуваний злочин як діяння, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним намі­ром. Таким чином, можна виділити такі ознаки продовжувано­го злочину:

він складається з двох або більше самостійних, тобто відда­лених одне від одного в часі, тотожних злочинних діянь;

всі ці діяння об'єднані єдиним наміром.

Прикладом продовжуваного злочину можна вважати краді­жку, яку винний вчинив в декілька етапів: розібрав верстат і виніс його по частинах з території підприємства. Кожна з дій винного містить всі ознаки крадіжки, але закон розглядає ці дії як один єдиний склад злочину і він кваліфікується за одні­єю, окремою статтею (частиною статті) КК.

Початком продовжуваного злочину є вчинення першого з кількох тотожних діянь. Закінченням продовжуваного злочину є вчинення останнього із задуманих злочинних діянь, тобто досягнення, єдиної мети, якої прагнула досягти винна особа.

Слід відрізняти триваючі й продовжувані злочини, основ­ним критерієм для такої диференціації є наявність двох і біль­ше самостійних злочинних діянь, що свідчать про вчинення продовжуваного злочину, а не триваючого, який полягає у безперервному триванні вчинення особою злочину.

Складений злочин — це злочин, який складається з двох або більше злочинних діянь, що утворюють одиничний злочин. Мова йде про об'єднання в один склад кількох злочинних ді­янь, які самі по собі вже є самостійними злочинами. Напри­клад, зґвалтування з застосуванням тілесних ушкоджень квалі­фікується лише за ч. 1 ст. 152 КК і не потребує додаткової кваліфікації за заподіяння тілесних ушкоджень. Основними оз­наками складеного злочину є:

-два і більше злочинних діяння;

-кожне з цих діянь утворює окремий злочин, містить ознаки самостійного складу злочину.

Складений злочин є одиничним злочином, який охоплюєть­ся ознаками однієї статті (або частини статті) КК.

Злочини, що кваліфікуються за наслідками — це злочини, склад яких передбачає настання двох наслідків — основного і похідного. Ці наслідки настають послідовно один за одним в результаті вчиненого особою діяння. Прикладом такого злочи­ну є заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Тут має місце вчинення осо­бою діяння, яке є причиною основного наслідку — тілесного ушкодження і вже внаслідок отриманого тісного ушкодження настає смерть. В таких злочинах можлива змішана форма ви­ни, наприклад, умисел відносно заподіяння тілесного ушко­дження, і необережність відносно смерті.

Кожен одиничний злочин кваліфікується за однією статтею КК, а якщо в статті кілька частин — то за однією з частин статті КК.