3. Принципи кримінального права.

Принцип у найзагальнішому значенні — це основне, вихідне положення, основне правило, основна ідея. Принципами кримінального права є закон- ність, рівність громадян перед законом, вина, справедливість, гуманізм.

Принцип законності. Як зазначалося, кримінальне законодавство України становить Кримінальний кодекс України. Нові закони, що передбачають кримінальну відповідальність, підлягають обов’язковому включенню у Кримінальний кодекс України, і тільки в цьому разі вони матимуть юридичну силу. Це означає, що жодний кримінальний закон не може діяти окремо від Кримінального кодексу. Останній ґрунтується на Конституції України і його положення не повинні суперечити їй. Застосування закону за аналогією забороняється. Принцип рівності громадян перед законом. Особи, що вчинили злочин, перед законом рівні. Вони підлягають відпові- дальності незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового і посадового положення, місця проживання, релігійних уподобань, переконань, приналежності до суспільних об’єднань і партій. Злочинці підлягають кримінальній відповідальності на рівних підставах у межах вимог закону. Вони можуть бути звільнені від кримінальної від- повідальності або покарання тільки з підстав, передбачених кримінальним законом. Цей принцип кримінального закону реалізує положення ст. 24 Конституції України “Громадяни16 мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками”. Особливий порядок притягнення до кримінальної відпові- дальності окремих категорій осіб, наприклад депутатів, не суперечить розглянутому принципові. Ці особи не звільняються від кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Особливий порядок їхнього притягнення до кримінальної відповідальності забезпечує нормальну роботу і незалежність осіб, що здійснюють політичну або судову діяльність, і відповідає нормам, що застосовуються в цивілізованих країнах.

Принцип вини. Особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності тільки за ті суспільно небезпечні діяння, щодо яких встановлено її провину. Це означає, що за випадкове заподіяння будь-якої шкоди за відсутності провини людина не може нести кримінальну відповідальність. Провина у формі умислу або необережності є необхідною умовою кримінальної відповідальності. У кожному конкретному випадку має бути встановлена саме та форма вини, що передбачена кримінальним законом. Так, якщо відповідальність встановлена тільки за навмисні злочини, кримінальна відповідальність за необережну форму вини не може бути встановлена. Кримінальна відповідальність за невинне заподіяння шкоди не допускається.

Принцип справедливості. Покарання й інші заходи, застосо- вувані до особи, що скоїла злочин, повинні бути справедливими, відповідати характеру і ступеню суспільної небезпеки вчинено- го злочину, обставинам його вчинення й особи винного. Принцип справедливості повинен індивідуалізувати відпові- дальність і суворість покарання. Застосування до різних категорій людей (раніше засуджених, дорослих і неповнолітніх), що скоїли однорідний злочин, однакового покарання було б несправедливим. Так само як і застосування однакового покарання до людей, що однаково характеризуються, але вчинили різні за ступенем тяжкості злочини.

Принцип справедливості означає, що суд при призначенні покарання повинен керуватися не емоціями, не почуттям помсти, а об’єктивною оцінкою як скоєного злочину, так і особи винного. Справедливість відтворюється, з одного боку, у відповідності покарання скоєному діянню, з іншого — у відповідності призначеного покарання особі винного. Встановлюючи альтернативні санкції або відносно визначе- ні санкції з доволі великим розривом між нижніми і верхніми їх межами, законодавець надає судову можливість індивідуалізувати покарання в кожному конкретному випадку. При присудженні вироку суд повинен враховувати всі обставини справи, особливості особи винного, цим самим забезпечуючи справедливість покарання. Принцип гуманізму. Покарання й інші заходи кримінально- го характеру не можуть передбачати заподіяння особі фізичних страждань або приниження людської гідності. Принцип гуманізму у кримінальному праві передбачає два аспекти: забезпечення безпеки членів суспільства від злочинів і забезпечення прав осіб, що вчинили злочин.

Принцип гуманізму відтворюється і в таких інститутах, як умовне засудження і умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання. Можливість пом’якшення покарання під час виправлення засудженого і можливість повного дострокового звільнення в разі його виправлення є проявом гуманності й справедливості. Про це ж свідчить й інститут помилування.