20. Об’єктивна сторона складу злочину.

Об’єктивна сторона злочину — це закріплена в диспозиціях статей Особливої частини Кримінального кодексу України сукупність ознак, що характеризують злочинне діяння.

Об’єктивну сторону становлять:

• суспільно небезпечне діяння у формі дії або бездіяльності;

• злочинні наслідки;

• причинний зв’язок між діянням і злочинними наслідками;

• спосіб, місце, час, знаряддя і обставини здійснення злочину.

Усі перелічені елементи об’єктивної сторони злочину мають значення:

• для встановлення наявності складу злочину як основи кримінальної відповідальності;

• для правильної кваліфікації вчиненого;

• для призначення справедливого покарання.

21. поняття сусп. Небезп діяння

21. Діяння.

Зауважимо, що термін "діяння" вживається в законі, практиці й теорії права у двох розуміннях: 1) як синонім терміна "злочин" (саме це має на увазі визначення, подане в ч. 1 ст. 11 КК), тобто в такому випадку поняття діяння охоплює всі ознаки, притаманні злочинові; 2) як ознака об'єктивної сторони складу злочину.

Надалі, розглядаючи цю тему, застосовуватимемо слово "діяння" в другому значенні. Як уже зазначалося, діяння — обов'язкова ознака об'єктивної сторони будь-якого складу злочину. Цей термін походить від старослов'янської мови і сьогодні застосовується як поняття, що охоплює і дію, і бездіяльність. Діяиия (як ознака об'єктивної сторони складу злочину) — це суспільно небезпечна, протиправна, вольова, усвідомлювана активна чи пасивна поведінка людини у зовнішньому світі, яка заподіює шкоду суспільним відносинам. Суспільна небезпечність розкриває соціальний зміст кримінально-правової поведінки. Протиправність свідчить про те, що така дія (бездіяльність) завжди порушує заборону закону про кримінальну відповідальність, а тому є кримінально-протиправною. Докладніше про суспільну небезпечність діяння та його протиправність йшлося при розгляді ознак злочину. Діяння може визнаватися кримінально караним, якщо воно є виявом волі. Діяння, в якому немає вияву волі, вчинене, наприклад, внаслідок нездоланної сили, фізичного примусу, не може утворювати об'єктивну сторону складу злочину. Вказівка на усвідомлюваність поведінки означає, що не визнаються діянням у кримінально-правовому розумінні рухи тіла, які не контролюються свідомістю, хоч би в результаті цих рухів і настали суспільно небезпечні наслідки (рухи хворої людини, рухи під впливом заздалегідь не передбачених чинників, скажімо, підсковзання на слизькому місці, що спричинило травму іншої людини тощо). Кримінально-правові дія і бездіяльність за своїми об'єктивними характеристиками відрізняються від побутового поняття цих термінів. Дія — це активний, усвідомлюваний акт поведінки суб'єкта, яким він вчиняє злочин, тобто суспільно небезпечне, винне і протиправне діяння (delictum commisionis). Дія починається з руху тіла, що робить перший "внесок" в напрямку вчинення злочину. Злочинними будуть не тільки ті дії, котрі безпосередньо націлені на заподіяння шкоди охоронюваним об'єктам і описані в нормі закону як закінчені злочини. Це будуть і дії, які створюють умови для цього: дії, що характеризуються як готування до злочину, дії організаторів, підбурювачів, пособників. Кінцевим моментом дії буде або її припинення з незалежних від волі винного причин, або доведення злочину до кінця, в тому числі з настанням суспільно небезпечних наслідків, якщо вони передбачені в законі. Кримінально-правова дія в більшості випадків проявляється у формі фізичного впливу на людину, тварину, предмет матеріального світу: вбивство, крадіжка, незаконні дії у разі банкрутства тощо. Кримінально-правова дія може проявлятися також у формі так званого інформаційного впливу (вербально, письмово, конк- людентно): публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (ч. 2 ст. 109 КК), розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імуно- дефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132 КК) тощо. У ряді випадків сам закон підкреслює, що злочин — це низка актів: катування (ст. 127 КК), зґвалтування (ст. 152 КК), зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК), випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227 КК) тощо.

Поняття дії охоплює не тільки суспільно небезпечну активну поведінку самого суб'єкта, а й природні процеси і сили, знаряддя та технічні засоби, поведінку тварин, а також інших осіб, які використовуються злочинцем при так званому опосередкованому посяганні на об'єкт.