
- •1. Поняття кримінального права і його предмет.
- •3. Принципи кримінального права.
- •4. Поняття кримінального закону.
- •6. Побудова крим закону.
- •7. Поняття диспозицій.
- •8. Тлумачення крим закону.
- •10. Зворотна дія у часі.
- •11.Дія у просторі.
- •12. Злочин.
- •13. Класифікація злочинів.
- •14. Кримінальна відповідальність.
- •15. Кримінально-правові відносини.
- •16. Підстави крим відповідальності.
- •17. Поняття складу злочину.
- •18. Об’єкт злочину.
- •19. Поняття предмету злочину.
- •20. Об’єктивна сторона складу злочину.
- •21. Діяння.
- •22. Бездіяльність.
- •23. Причинний зв язок.
- •24. Суспільно небезпечні наслідки.
- •25. Факультативні ознаки об єктивної сторони.
- •26. Місце скоєння злочину
- •27. Суб єкт злочину.
- •28. Вік крим відповідальності.
- •29. Осудність та обмежена осудність.
- •30. Неосудність та її критерії.
- •31. Спеціальний суб єкт злочину.
- •32. Суб єктивна сторона.
- •33. Вина.
- •34. Умисел.
- •35. Необережність та її види.
- •38.Злочини з 2 формами вини.
- •39.Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
- •40. Випадок та його відмінність від злочинної недбалості.
- •41. Юридична та фактична помилки в крим праві
- •42. Стадії вчинення злочину.
- •43. Готування до вчинення злочину.
- •44. Замах на вчинення злочину.
- •45. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.
- •46. Співучасть.
- •47. Види співучасників.
- •48. Виконавець.
- •49. Організатор.
- •50. Пособник.
- •51. Підбурювач.
- •52. Форми співучасті.
- •53. Спеціальний суб єкт.
- •55. Причетність до злочину.
- •56. Множинність злочинів.
- •57. Єдиний злочин(одиничний).
- •58. Повторність злочинів.
- •59. Рецидив злочину.
- •60. Необхідна оборона.
- •61. Затримання особи.
- •62. Крайня необхідність.
- •63.Фізичний або психічний примус.
- •64.Діяння що пов язане з ризиком.
- •65. Звільнення від крим відповідальності.
- •66. Давність притягнення.
- •67. Покарання.
- •68. Система покарань, класифікація покарань.
- •69. Штраф.
- •70. Позбавлення військового спец звання.
- •71. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •72. Громадські роботи.
- •73. Виправні роботи.
- •74. Конфіскація майна.
- •75. Арешт.
- •76. Обмеження волі.
- •77. Тримання в дисциплінарному батальйоні.
- •78. Позбавлення волі на певний строк.
- •79. Довічне позбавлення волі.
- •80. Призначення покарання.
- •81. Обставини що пом якшують покарання.
- •82. Обставини що обтяжують покарання.
- •83.Призначення більш м якого покарання.
- •84. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •85. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •86. Звільнення від покарання.
- •87. Звільнення від покарання за хворобою.
- •88. Давність виконання обвинувального вироку.
- •89. Звільнення від відбування покарання.
- •90. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •91.Умовно дострокове звільнення від відбування покарання.
- •93. Судимість.
- •94. Погашення та зняття судимості.
- •95.Примусові заходи медичного характеру.
- •98. Умовно дострокове звільнення від вібування за злочини.
- •99. Примусові заходи виховного характеру.
1. Поняття кримінального права і його предмет.
Як складова системи права кримінальне право є однією з його галузей, якій властиві всі ознаки права взагалі (нормативність, обов’язковість виконання та ін.), а також специфічні галузеві ознаки. Від інших галузей кримінальне право відрізняється насамперед предметом, тобто колом регульованих суспільних відносин.
Поняття кримінального права вживається у двох значеннях: як галузі законодавства і галузі права.
Кримінальне законодавство — це система прийнятих вищим органом законодавчої влади норм, що визначає принципи і підстави кримінальної відповідальності, коло діянь, що визнаються злочинами, види і розміри покарань за них, підстави звільнення від кримінальної відповідальності й покарання.
Як галузь права кримінальне право ширше поняття, ніж кримінальне законодавство, що охоплює кримінальне законодавство і кримінально-правові відносини, пов’язані із законотворчістю і правозастосуванням. Кримінально-правові відносини виникають з моменту офіційного набрання законом чинності, коли він уже починає впливати на громадян, які утримуються від вчинення злочину винятково через загрозу покарання. Кримінальне законодавство закріплює підстави і принципи кримінальної відповідальності, визначає, які суспільно небез- печні діяння є злочинами, встановлює покарання, що можуть бути застосовані до осіб, які скоїли злочин. Звідси випливає, що законодавча діяльність безпосередньо становить предмет кримінального права і, отже, кримінально-правові відносини виникають з моменту набрання законом чинності. З цього часу починає діяти загальна превенція закону, тобто попередження вчинення нових злочинів. Тоді ж починає виконувати виховне завдання стосовно всіх громадян і кримінальний закон. У предмет кримінального права крім змісту кримінально- правових інститутів і конкретних норм входить також співвід- ношення кримінального права із суміжними галузями права. За предметом і методом правового регулювання криміналь- не право відрізняється від інших галузей права. Разом з тим за сферою дії воно тісно пов’язано з іншими галузями права, на- самперед з адміністративним, кримінально-процесуальним і кримінально-виконавчим. Найтісніше норми кримінального права пов’язані з норма- ми адміністративного права, що визначають, які діяння є ад- міністративними правопорушеннями і які заходи адміністра- тивного стягнення застосовуються до осіб, що порушили ці норми. В окремих випадках межі між кримінально караними діяннями і відповідними адміністративними правопорушення- ми рухливі й за певних обставин та умов окремі адміністра- тивні правопорушення можуть трансформуватись у злочини. Йдеться, наприклад, про адміністративно карані контрабанду й хуліганство.
Отже, предмет кримінально-правового регулювання в сукупності утворюють три основних різновиди суспільних відносин. До перших належать так звані охоронні кримінально-правові відносини, що виникають у зв’язку із вчиненням злочину. Це відносини між особою, яка скоїла заборонене кримінальним законодавством злочинне діяння, і державою в особі суду, слідчого, прокурора, органу дізнання. Так, злочинець повинен піддатися несприятливим наслід- кам, які кримінальним законодавством пов’язані із вчинен- ням злочину, і в кінцевому підсумку бути покараний згідно з кримінально-правовою нормою, яку він порушив. Інший суб’єкт — суд (за допомогою слідчих, прокурорських органів і органів дізнання) — має право примусити злочинця виконати цей обов’язок. Але це право супроводжує обов’язок тих же органів притягати особу до кримінальної відповідальності, а суд — призначати покарання або захід, що його заміняє. Таким чином, предметом охоронних кримінально-правових відносин є реалізація кримінальної відповідальності й пока- рання, пов’язана як із встановленням події злочину, так і з призначенням покарання, звільненням від кримінальної від- повідальності й покарання (включаючи застосування примусових заходів медичного і виховного характеру). Другим видом відносин, що входять у предмет кримінально- го права, є відносини, пов’язані з утриманням особи від вчи- нення злочину за допомогою погрози покарання, яка містить- ся у кримінально-правових нормах. Третій різновид суспільних відносин, що входять у предмет кримінального права, регулюється кримінально-правовими но- рмами, які наділяють громадян правом на заподіяння шкоди при захисті від небезпечних зазіхань при необхідній обороні, а також при крайній необхідності й інших обставинах, що виключають злочинність діяння.
2. Наука кримінального права. |
Кримінально-правова наука – це певна система поглядів, ідей, концепцій і теорій щодо самого кримінального закону, практики його застосування та перспектив розвитку, історії національного кримінального права та права зарубіжних країн.
Отже, предметом науки кримінального права є дослідження чинного кримінального права (de lege lata), я також положень майбутнього кримінального закону (de lege ferenda).
Наука кримінального права вивчає діяльність правоохоронних органів та суду щодо застосування ними кримінального закону. Вона вивчає та узагальнює практику судів по застосуванню ними законодавства щодо окремих видів злочинів і дає відповідні рекомендації для подальшого удосконалення такої практики. Наука кримінального права досліджує правосвідомість громадян. Узагальнення цих досліджень знаходять своє відображення у кримінальному законі. Наприклад, тяжкість покарання повинна відповідати (в межах закону) тій мірі, котру пануюча в суспільстві правосвідомість визнає справедливою. Правосвідомість суспільства певним чином враховується законодавцем, наприклад, при встановленні більш суворого покарання за грабіж, ніж за крадіжку. Водночас правосвідомість судді є одним із законодавчих критеріїв загальних начал призначення покарання (ст.39 КК). Наука кримінального права вивчає кримінальне законодавство і результати досліджень у цій сфері науковців зарубіжних країн, узагальнює найбільш важливі і нові положення, робить відповідні висновки, які використовуються у законотворчому процесі в Україні.