94Ждународное торговое право.

Основным международно-правовым актом, регулирующим торговые отношения является Ген. соглашение по тарифам и торговле (ГАТТ) от 15 апреля 1994 г., включающее Ген. соглашение по тарифам и торговле (ГАТТ) от 30 октября 1947 г. В соответствии с данным соглашением устанавливается что:

Существует необходимость в быстром и постоянном увеличении поступлений от экспорта менее развитых государств, чтобы менее развитые государства обеспечили для себя долю в росте международной торговли.

Быстрое развитие экономики менее развитых государств будет облегчено путем диверсификации структуры их экономики, а также недопущения чрезвычайной зависимости от экспорта сырьевых товаров. Вследствие постоянного дефицита экспортных доходов и других поступлений иностранной валюты в менее развитые договаривающиеся стороны, важное значение имеет взаимосвязь между торговлей и финансовой помощью для развития. Поэтому имеется необходимость тесного и постоянного сотрудничества между государствами и кредитными учреждениями с тем, чтобы они могли наиболее эффективно содействовать в облегчении бремени, которое приняли на себя менее развитые.

Развитые государства не ожидают взаимности по взятым на себя обязательствам в торговых переговорах о снижении или устранении тарифов и других барьеров для торговли менее развитых государств. Развитые государств в максимально возможной степени претворяют в жизнь следующие положения:

1) уделяют первоочередное внимание снижению или устранению барьеров для товаров, экспорт которых в настоящее время или в будущем представляет для менее развитых договаривающихся сторон особый интерес, включая таможенные пошлины и другие ограничения, которые имеют непомерно высокие различия в отношении таких товаров, как в виде сырья, так и в обработанном виде;

2) воздерживаются от повышения или введения таможенных пошлин или нетарифных импортных барьеров на товары, экспорт которых в настоящее время или в будущем представляет особый интерес для менее развитых договаривающихся сторон;

3) воздерживаются от введения новых фискальных мер, и при любых изменениях в фискальной политике первоочередное внимание уделяют снижению и устранению фискальных мер

97Няття права міжнародної безпеки. Джерела права міжнародної безпеки. Цілі й принципи права міжнародної безпеки

Право міжнародної безпеки - галузь міжнародного права, прин¬ципи і норми якої регулюють взаємодію суб'єктів в цілях забезпечення миру і безпеки.

Безпека кожної держави залежить від безпеки всіх, тому скоро¬чення озброєння до рівня, необхідного для самооборони і участі в колективних миротворчих діях, стало вимогою часу.

Сучасна система безпеки охоплює не тільки військові та політичні, але також і інші аспекти - економічні, екологічні, гуманітарні і, зро¬зуміло, правові. Особливе значення надається розвитку та вдоскона¬ленню демократії в міжнародних відносинах і в державах. На перший план висувається превентивна дипломатія. Попередження конфліктів, усунення загроз миру і безпеці є найефективнішим шляхом до забез¬печення миру.

Норми міжнародного права, пов’язані з питаннями міжнародної безпеки, зосереджені у значній кількості міжнародно-правових актів, серед яких можна назвати і Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 р., Декларацію про принципи міжнародного права 1970 р., Європейську конвенцію про боротьбу з тероризмом 1977 р., Конвенцію ООН з морського права 1982 р. і т.д. Проте існує низка міжнародно-правових актів, що безпосередньо регламентують відносини, пов’язані з підтриманням міжнародної безпеки і які можна розглядати в якості джерел права міжнародної безпеки. Систему таких джерел складають:

1) Статут ООН.

2) Резолюції Ради Безпеки та Генеральної Асамблеї ООН, що спрямовуються на конкретизацію положень Статуту ООН і стосуються питань міжнародної безпеки.

3) міжнародні договори, спрямовані на стримування нарощування ядерних озброєнь у просторовому відношенні.

4) міжнародні договори, спрямовані на стримування нарощування озброєнь у кількісному та якісному відношеннях.

5) міжнародні договори, спрямовані за заборону виробництва окремих видів зброї та ліквідацію наявних запасів таких видів зброї.

6) міжнародні договори, спрямовані на попередження випадкового (несанкціонованого) виникнення війни.

7) міжнародно-правові акти, спрямовані на створення регіональних систем безпеки.

Основні цілі та принципи права міжнародної безпеки є одночасно цілями і принципами міжнародного права в цілому, що характеризує місце цієї галузі в системі міжнародного права. Основоположним актом права міжнародної безпеки є Статут ООН. В ньому сформульована го¬ловна мета - «підтримувати міжнародний мир і безпеку». Вказані також шляхи її досягнення - «застосовувати ефективні колективні заходи для запобігання і усунення загрози миру і придушення актів агресії або ін¬ших порушень миру»; «проводити мирними засобами залагоджування, вирішення міжнародних спорів або ситуацій, які можуть привести до порушення миру». Статут ООН визначив основні принципи права міжнародної безпеки. Перш за все, це принципи мирного вирішення спорів і незастосування сили або загрози силою. Для здійснення цих принципів Статут зобов'язує держави надавати ООН допомогу в її діях і утримуватися від надання допомоги будь-якій державі, стосовно якої ООН спрямовує дії превентивного або примусового характеру.

Більш того, згідно зі Статутом ООН забезпечує, щоб і держави, які не є її членами, діяли відповідно до вказаних принципів, оскільки це може бути необхідним для підтримання міжнародного миру та

безпеки.