Тема 20 банкрутство і ліквідація підприємства план

20.1. Поняття банкрутства та причини його виникнення

20.2. Процедура визнання боржника банкрутом

20.3. Ліквідація збанкрутілих підприємств

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ

1. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року, №3088-111 (зі змінами і доповненнями, в т. ч. від ЗО червня 1999 року №784-ХІУ).

2. Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 року №1255-ІУ.

3. Наказ Міністерства економіки "Про Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства" від 17 січня 2001 року №10.

4. Наказ Міністерства економіки "Про затвердження Плану заходів стосовно поліпшення проведення державної політики щодо запобі­гання банкрутству, забезпечення умов реалізації процедур від­новлення платоспроможності боржників або визнання їх банкрута­ми" від 15 травня 2003 року №118.

20.1. Поняття банкрутства та причини його виникнення

Для ефективної господарської діяльності підприємству необхідно мати стійкий фінансовий стан, щоб за рахунок власних коштів формувати власні активи, не допускати необґрунтованої дебіторської та кредиторської заборгованості, розраховуватись вчасно за своїми зобов'язаннями. Однак економічна криза в країні призводить до того, що погіршується фінансовий стан багатьох суб'єктів господарювання, зростає кількість збиткових підприємств, збільшується дебіторська та кредиторська заборгованості, затримуються або не здійснюються вчасно платіжні зо­бов'язання. Тобто створюються умови для банкрутства підприємств. Необхідно розрізняти поняття неплатоспроможність і банкрутство. Неплатоспроможність — неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язко­вих платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Банкрутство — визнана господарським судом неспроможність борж­ника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом ви­моги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Суб'єкт банкрутства (банкрут) — боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підроз­діли юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо).

Боржник — суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний ви­конати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зо­бов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), про­тягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Кредитор — юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівни­кам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своє­часністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимо­ги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних креди­торів належать також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до пору­шення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, які ви­никли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Умови і порядок визнання банкрутства, порядок здійснення проце­дури банкрутства, задоволення претензій кредиторів визначаються Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Причини банкрутства підприємств можна поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні.

Зовнішні - об'єктивні по відношенню до підприємства-банкрута:

різке скорочення попиту на продукцію та падіння цін на неї;

підвищення цін на сировину, матеріали, енергоресурси;

політична та соціально-економічна ситуація в державі;

природна стихія тощо.

Внутрішні — суб'єктивні, які залежать від керівництва та спеціаліс­тів підприємства:

недоліки у виробничо-технічній та економічній політиці;

несвоєчасна і неадекватна реакція на зміни в ринковому середовищі;

нераціональна організаційна структура;

помилки у виборі лінії та стратегії розвитку, широкомасштабних інвестиційних проектів, об'єктів діяльності тощо.

Існують такі симптоми неплатоспроможності підприємства:

• зменшення обсягів реалізації продукції;

• спад попиту на продукцію;

• зниження прибутковості виробництва;

• втрата клієнтів та покупців;

• збільшення обсягу неліквідних оборотних активів;

• неритмічність виробництва;

• низький рівень використання виробничого потенціалу;

• збільшення витрат на виробництво та реалізацію продукції;

• зниження рівня продуктивності праці;

• скорочення кількості робочих місць;

• зростання конфліктних ситуацій, часта зміна керівників різних рівнів, невиконання прийнятих рішень.

Крім реального, банкрутство може бути навмисним або фіктивним.

Навмисне банкрутство проявляється в тому, що керівник або влас­ник в особистих або інших інтересах навмисно робить підприємство не­платоспроможним.

Фіктивне банкрутство — це заздалегідь фальшиве оголошення про неспроможність підприємства з метою отримання від кредиторів відстрочки платежів (боргів) або їх зниження.