16.5. Планування витрат підприємства

Витрати підприємства на виробництво продукції характеризують ефективність використання трудових, матеріальних та фінансових ре­сурсів. Вони відображають якісні зміни в господарській діяльності під­приємства. Будь-які нововведення в техніці, технології, організації пра­ці й виробництва, а також в управлінні впливають на рівень витрат підприємства.

Метою планування витрат підприємства є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних у плановому періоді для вироб­ництва кожного виду та всієї продукції підприємства, що відповідає ви­могам щодо її якості.

Витрати підприємства є одним із результативних показників його господарської діяльності.

Метою розробки плану витрат підприємства є визначення плано­вих економічно обґрунтованих витрат щодо:

валового, товарного і реалізованого обсягу господарської діяль­ності з виробленої продукції (наданих послуг, виконаних робіт, придбаних товарів);

здійснення загальногосподарського управління підприємством;

виконання господарських операцій зі збуту продукції;

сплати податкових платежів;

здійснення капітальних інвестицій;

виконання господарських операцій у сфері фінансової діяльності.

У процесі планування здійснюється:

розрахунок вартості ресурсів, необхідних для кожного виду діяльності, за переліком об'єктів і підприємства в цілому;

обчислення виробничої собівартості кожного виду продукції, робіт, послуг за структурними підрозділами і підприємства в цілому;

визначення загальної величини витрат на плановий обсяг госпо­дарської діяльності підприємства.

Вихідними даними для планування витрат є:

• планові обсяги виробництва, придбання та реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у натуральному та вартісному виразі;

• обсяги капітальних інвестицій щодо забезпечення обсягів госпо­дарської діяльності;

• норми витрат матеріальних ресурсів для здійснення господарсь­кої діяльності та розрахунок потреби в ресурсах у натуральному виразі;

• ціни на матеріально-технічні ресурси та послуги сторонніх орга­нізацій, необхідних для господарської діяльності;

• облікові ціни підприємства на ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності;

• норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу працівників, умови оплати їх праці, що визначаються на підприємстві;

• економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, став­ки відрахувань на соціальні заходи та податкові платежі тощо;

• плани організаційно-технічних заходів щодо економії матеріаль­них цінностей, поліпшення використання трудових ресурсів і необоротних активів.

Планування витрат підприємства виконується в такій послідов­ності :

складаються кошториси витрат і калькулюється собівартість продукції та послуг допоміжних цехів;

складається баланс розподілу продукції і послуг допоміжного виробництва за калькуляційними напрямами і за внутрішньоза­водськими підрозділами-споживачами;

складаються кошториси витрат на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничих та інших виробничих витрат за цехами основного виробництва із подальшим узагальненням їх по підприємству;

калькулюється виробнича собівартість одиниці продукції за ви­дами, розраховується виробнича собівартість усієї товарної про­дукції і продукції, що реалізується;

складається зведений кошторис витрат на виробництво з розра­хунками до нього.

До зведеного кошторису витрат на виробництво входять витрати всіх структурних підрозділів підприємства, що беруть участь у вироб­ництві продукції.

Зведений кошторис витрат на виробництво (з розбивкою за кварта­лами) складається на основі таких розрахунків:

витрат на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати і ком­плектуючі вироби, технологічне паливо й енергію в основному виробництві;

основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих ви­робництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг), з відрахуваннями на соціальні заходи;

кошторисів витрат (калькуляцій виробничої собівартості про­дукції) цехів допоміжного виробництва;

кошторису витрат на утримання й експлуатацію устаткування;

кошторису загальновиробничих витрат;

кошторису інших виробничих витрат.

Загальна сума витрат у зведеному кошторисі включає не тільки витрати на виробництво товарної продукції, а й витрати, пов'язані з при­ростом залишків незавершеного виробництва, в тому числі напівфабри­катів власного виробництва, витрат майбутніх періодів.

Для визначення виробничої собівартості валової продукції необхідно:

1) із загальної суми витрат на виробництво вилучити витрати на ро­боти (послуги), що не входять до складу валової продукції.

Виключається також вартість купівельних напівфабрикатів та ком­плектуючих виробів, якщо вони оплачуються за рахунок замовника по­над ціну за виріб і не підлягають обробці на підприємстві. Перелік робіт, що не входять до складу валової продукції, підлягає уточненню на під­приємстві;

2) врахувати зміну залишків витрат майбутніх періодів. У разі збіль­шення залишку цих витрат сума приросту віднімається від суми витрат на виробництво, у разі зменшення — додається до неї;

3) врахувати зміну залишків резервів наступних витрат. Приріст за­лишків резервів наступних витрат додається до підсумку витрат на ви­робництво, зменшення — віднімається.

Сума, одержана після внесення зазначених вище змін, і являє собою виробничу собівартість валової продукції.

Собівартість товарної продукції, обчислена виходячи із загальної суми витрат на виробництво, дорівнює собівартості, підрахованій вихо­дячи з планових калькуляцій окремих видів продукції і їх товарного ви­пуску.

Непрямі витрати включаються до собівартості окремих видів продукції за такими методами (базами розподілу):

• методом розрахунку кошторисних ставок. За цим методом розподіляються витрати на утримання й експлуатацію устаткування;

• методом пропорційного віднесення непрямих витрат до суми ос­новної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві про­дукції (виконанні робіт, наданні послуг);

• методом пропорційного віднесення непрямих витрат до обсягу діяльності;

• методом пропорційного віднесення непрямих витрат до прямих витрат.

Підприємства здійснюють розподіл непрямих витрат одним із зазна­чених методів, а за наявності в структурних підрозділах підприємства (цехах) окремих дільниць із замкнутим виробництвом або дільниць із різним рівнем організації та автоматизації — кількома методами відпо­відно до конкретних структурних підрозділів.

Суми змінних та постійних загальновиробничих витрат входять до планової собівартості і розподіляються між окремими видами про­дукції пропорційно до вибраної бази розподілу за розрахованими коефі­цієнтами.

Витрати на обслуговування виробництва, а також інші види ви­трат, на які норми не розроблені, можна включати до нормативної каль­куляції згідно з кошторисами цих витрат.