12.7. Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність підприємства

Сукупність підрозділів підприємства, які забезпечують задоволення соціально-побутових, культурних та інших потреб, охорону здоров'я, на­лежні умови праці й відпочинку для працівників підприємства станов­лять структуру соціальної сфери. До неї входять такі об'єкти:

1) їдальні, кафе, магазини;

2) лікарні, поліклініки, медпункти;

3) власні житлові будинки, заклади побутового обслуговування;

4) навчальні заклади;

5) дитячі дошкільні заклади, бібліотеки, будинки культури;

6) бази відпочинку, спорткомплекси тощо.

Частина цих підрозділів перебуває на балансі підприємств, і вони направляють частину своїх ресурсів на утримання та ремонт таких об'єктів.

З метою задоволення соціальних потреб на підприємстві складається план соціального розвитку соціальної інфраструктури.

План соціального розвитку підприємства повинен передбачати захо­ди, спрямовані на:

1) вдосконалення санітарно-гігієнічних умов праці;

2) збереження належної працездатності протягом тривалого часу і запобігання швидкій стомлюваності;

3) підвищення безпеки праці;

4) запобігання професійним захворюванням;

5) поліпшення житлових і побутових умов працівників підприєм­ства, їхнього соціально-культурного обслуговування та охорони здоров'я;

6) зміцнення матеріально-технічної бази відповідних об'єктів со­ціальної інфраструктури;

7) посилення трудової та творчої активності працівників підпри­ємства.

Для утримання сукупності об'єктів соціальної інфраструктури під­приємству потрібні чималі кошти. За умов кризи і обмеженості фінансо­вих ресурсів багато підприємств змушені передати створені раніше окре­мі об'єкти соціальної інфраструктури в підпорядкування місцевих органів влади.

Тема 14.

Виробництво, якість і

Конкурентоспроможність продукції

ПЛАН

14.1. Виробнича програма підприємства

14.2. Планування обсягів виробництва продукції

14.3. Матеріально-технічне забезпечення виробництва

14.4. Якість та конкурентоспроможність продукції

14.5. Стандартизація та сертифікація продукції

14.6. Державна політика у сфері управління якістю продукції

14.1. Виробнича програма підприємства

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва про­дукції в розрахунковому періоді, який номенклатурою, асортиментом і Якістю відповідає вимогам плану продажу. Вона зумовлює завдання щодо введення в дію нових виробничих потужностей, потребу в мате­ріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо.

Виробнича програма підприємства визначає склад, кількість і обсяг Продукції, яка має бути виготовлена в плановому періоді й доставлена Споживачам.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задово­лення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їх ресурсів та отриманні Максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі і .розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися таких вимог:

1) правильного визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів;

2) повного ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;

3) обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в пер­шу чергу, виробничою потужністю.

Виробнича програма складається з 2-х розділів:

• плану виробництва продукції в натуральному (умовно-натураль­ному) виразі;

• плану виробництва у вартісному виразі.

В основу розробки виробничої програми має бути покладена реальна Потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.

Для обґрунтованого і правильного формування виробничої програми підприємства у бізнес-плані необхідно представити наступну інформацію:

характеристика пропонованої продукції;

оцінка можливих ринків збуту та конкурентів;

стратегія маркетингу.

При плануванні виробничої програми необхідно використовувати такі матеріали:

1) перспективний план виробництва продукції і послуг;

2) прогноз потреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто: попи­ту, пропозиції, ціни, кількості конкурентів тощо;

3) державний контракт і державне замовлення на продукцію під­приємства (при їх наявності);

4) результати вивчення поточного попиту на продукцію;

5) договори на виробництво та поставку продукції, які укладаються в результаті вільного продажу виробів на гуртових ярмарках;

6) заходи щодо спеціалізації і кооперування виробництва;

7) заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства;

8) дані про залишки нереалізованої продукції у попередньому періоді.

Підставою для визначення обсягу поставок конкретної продукції є портфель замовлень і господарські договори.

Обсяг випуску за окремими виробами обґрунтовується виробничою потужністю. У процесі такого обґрунтування на підприємствах виявля­ються внутрішньовиробничі диспропорції в завантаженні устаткування, намічаються шляхи їх усунення, а також заходи щодо розширення спе­ціалізації і кооперування виробництва.

Виходячи з натуральних обсягів постачань і виробництва, розрахо­вується загальний обсяг продукції у вартісному виразі: обсяг товарної, валової, реалізованої та чистої продукції.

Розробка завдань щодо випуску виробів у натуральному виразі є най­важливішою частиною роботи при складанні виробничої програми. Ва­жливість її визначається тим, що споживачам потрібна продукція визна­чених видів, здатних задовольнити наявні потреби. На основі виявлення цих потреб формується програма виготовлення конкретних виробів.

Планування виробничої програми в натуральному виразі передбачає:

визначення номенклатури й асортименту продукції, яка випус­кається;

розрахунок потреби в продукції, обсягу виробництва за кален­дарними періодами року;

обґрунтування планованих обсягів виготовлення продукції ви­робничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

В основу планування виробничої програми покладено систему показни­ків обсягу виробництва, до якої входять натуральні та вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях за номенклатурою і асортиментом.

Номенклатура — це перелік назв окремих видів продукції, а асор­тимент — це різновид виробів у межах даної номенклатури. Натураль­ні показники подані у фізичних одиницях виміру (штуках, тоннах, метрах).

Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою та децентралізованою.

Державний контракт і державне замовлення формується на основі пропозицій міністерств і відомств — державних замовників. Фінансуван­ня державного контракту проводиться за рахунок коштів Державного бюджету, а державного замовлення — за рахунок власних коштів під­приємства та організацій і наявних кредитних ресурсів. Відповідальність замовників (споживачів) та виконавців за виконання державного кон­тракту і державного замовлення визначається укладеними договорами (контрактами) та законодавством України.

Державне замовлення є престижним для підприємства й отримуєть­ся, як правило, на конкурсній основі. Державне замовлення надається тим підприємствам, які забезпечують ефективніше його виконання.

Виконавці державного контракту та державного замовлення забез­печують себе матеріально-технічними ресурсами самостійно шляхом укладання прямих договорів із підприємствами-постачальниками та по­середницькими організаціями.