Тема 12 виробнича і соціальна інфраструктура план

12.1. Поняття, значення й особливості функціонування підрозділів вироб­ничої інфраструктури

12.2. Забезпечення підприємства технологічним оснащенням

12.3. Функції, склад та структура ремонтного господарства

12.4. Енергозабезпечення підприємства

12.5. Транспортне обслуговування виробництва

12.6. Організація і функції складського господарства

12.7.Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність підприємства

12.1. Поняття, значення й особливості функціонування підрозділів виробничої інфраструктури

На економіку суб'єкта господарювання суттєво впливають допоміж­ні та обслуговуючі виробничі процеси, які утворюють інфраструктуру підприємства.

Під інфраструктурою підприємства розуміють комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому.

Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури.

Виробнича інфраструктура підприємства - це сукупність підроз­ділів, які безпосередньо не беруть участі у створенні профільної (основ­ної) продукції, але своєю діяльністю створюють необхідні умови для успішного функціонування основних виробничих цехів.

До виробничої інфраструктури входять:

допоміжні та обслуговуючі цехи (дільниці) і господарства;

комунікаційні мережі, магістральні об'єкти;

засоби збору та обробки інформації;

природоохоронні споруди.

Функціонування виробничої інфраструктури суттєво відрізняється від діяльності основних підрозділів підприємства. Його особливості по­лягають у тому, що результат діяльності інфраструктури являє собою послугу виробничого характеру, її продукція не існує самостійно, поза виробничим процесом. Особливістю елементів виробничої інфраструкту­ри є також їхня територіальна незалежність. Оскільки процес спожи­вання послуг безпосередньо пов'язаний із процесом виробництва, то кон­центрація об'єктів інфраструктури в одному місці не може компенсувати їхньої нестачі в іншому місці.

12.3. Функції, склад та структура ремонтного господарства

Сучасне підприємство оснащене дорогим і різноманітним обладнан­і, автоматизованими системами, поточними лініями. Для надійної роботи обладнання необхідне систематичне його технічне обслуговування, виконання ремонтних робіт та заходів із технічної діагностики.

Ремонт — це процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання.

На підприємстві передбачається проведення технічного (міжремонт­ного) обслуговування, періодичних планових ремонтів і модернізації.

Під технічним обслуговуванням розуміють усунення дрібних нес­правностей засобів праці, проведення оглядів стану окремих вузлів та агрегатів, здійснення заміни мастила та регулювання певних механізмів. Планові ремонти залежно від обсягу, складності й терміну проведення робіт поділяються на капітальні та поточні (середні, малі).

Капітальний ремонт — це найбільший за обсягом і складністю вид ремонту. Він передбачає повне розбирання; ремонт спрацьованих дета­лей та вузлів (у тому числі базових); заміна тих, що не підлягають ремон­ту; регулювання й випробування під навантаженням. У процесі поточ­ного ремонту замінюються або відновлюються окремі деталі (вузли) засобів праці, проводяться регулювальні операції.

Середній ремонт передбачає часткове розбирання обладнання, замі­ну спрацьованих вузлів, випробування та регулювання.

Малий ремонт полягає в заміні невеликої кількості зношених дета­лей, а також у регулюванні обладнання. Він забезпечує дієздатність обладнання до наступного планового ремонту.

Модернізація — це сукупність організаційно-технічних заходів із по­кращання основних параметрів і характеристик агрегатів. Модернізація передбачає часткову заміну окремих деталей і вузлів більш досконали­ми, а також застосування спеціальних приладів та пристроїв.

Комплексу робіт із модернізації обладнання повинні передувати від­повідні розрахунки економічної ефективності. Річний економічний ефект від модернізації верстата (РЕЕм) визначається за формулою:

де Сх і С2 — собівартість деталі чи операції до і після модернізації, грн; КД — випуск деталей в рік після модернізації, шт.; Вм - витрати в рік на модернізацію верстата, грн.

Виробнича програма ремонтно-механічного цеху визначається згідно з графіком планово-попереджувального ремонту. Річний графік ППР скла­дається відповідно до норм тривалості ремонтного циклу, міжремонтного і міжоглядового періодів із врахуванням структури ремонтного циклу.

Ремонтний цикл — проміжок часу між двома капітальними ремон­тами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом.

Міжремонтний (міжоглядовий) період - проміжок часу роботи устаткування чи іншого засобу праці між двома суміжними (черговими) ремонтами (оглядами).