6.4. Амортизація нематеріальних активів

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється про­тягом строку їхнього корисного використання, який установлюється під­приємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на ба­ланс), але не більше як 20 років.

Метод нарахування амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутньої економічної вигоди. Якщо такі умови визначити неможливо, то аморти­зація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нара­хування здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерсь­кого обліку 7 "Основні засоби".

6.5. Правовий захист та ефективність використання нематеріальних активів підприємства

Правовий захист об'єктів інтелектуальної власності полягає в забо­роні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника.

Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентами.

Патент — виданий державним органом (патентним відомством) охо­ронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності.

Правова охорона торговельних марок та компонування інтегральних мікросхем здійснюється на підставі свідоцтва.

Правова охорона комерційному (фірмовому) найменуванню нада­ється в тому випадку, якщо воно дає можливість відрізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне наймену­вання є чинним із моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реє­страції і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування части­ною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування мо­жуть вноситися до реєстрів.

Особа, яка має авторське право, може використовувати знак охорони авторського права, який уміщується на кожному примірнику твору, та зареєструвати своє право в офіційних державних реєстрах.

Тема 7 оборотні кошти план

7.1. Склад, структура та класифікація оборотних коштів

7.2. Визначення потреби в оборотних коштах

7.3. Оцінка ефективності використання оборотних коштів виробничих підприємств

7.1. Склад, структура та класифікація оборотних коштів

Оборотні кошти — це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробниц­тва, реалізації продукції та отримання прибутку.

До оборотних виробничих фондів належать: сировина, основні й до­поміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ре­монтів, малоцінні й швидкозношувані предмети, незавершене виробниц­тво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу - це залишки готової продукції на складах підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів під­приємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебітор­ській заборгованості, а також вкладені в короткострокові цінні папери.

Склад оборотних коштів - це сукупність вартості окремих елемен­тів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних коштів — це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі обо­ротних коштів.

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

• залежно від участі їх у кругообігу коштів;

• за методами планування, принципами організації та регулю­вання;

• за джерелами формування.

До нормованих оборотних коштів належать кошти, щодо яких установлюються нормативи запасів: виробничі запаси, незавершене ви­робництво, витрати майбутніх періодів та залишки готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані оборотні кошти включають фонди обігу, за винятком готової продукції на складі.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

• власні та прирівняні до власних;

• залучені;

• інші.