11. Вживання великої літери.

1. Імена, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська.

2. Назви релігійних понять.

3. Назви божеств і міфічних істот.

4. Назви дійових осіб у байках, казках.

5. Клички тварин.

6. Географічні та топографічні власні назви, територіальні найменування.

7.Астрономічні назви. Чумацький Шлях.

8. Назви державних органів і найвищих посад:ВРУ, ПУ.

9. назви вулиць, майданів.

10. Назви держав, союзів держав, міжнародних організацій, областей, районів.

11. Назви партій, громадських та інших організацій.,

12. Перше слово назв академій, навчальних закладів, пам’яток культури, заводів.

13. Назви історичних пордій, свят, культових книг, релігійних понять.

14. Назви конференцій, найважливіших документів.

15. Перше слово назв нагород, відзнак.

16. Назви сортів рослин, вин, порід тварин у спеціальній літературі.

17.Індивідуальні назви кораблів, літаків, поїздів.

12. Правопис слів іншомовного походження.

Пишемо и:

1. У загальних назвах після д,т,з,с,ц,ч,ш,ж(дж),р перед наступним приголосним: директор, інститут, позиція, симфонія, цифра, шифр.

2. У географічних власних назвах з кінцевими –ида, - ика: Африка, Балтика, Адріатика.

3. У географічних назвах та прізвищах після шиплячих ж, дж, ч, ш і ц перед приголосними: Алжир, Лейпциг.

4. У географічних назвах із буквосполученням –ри- перед приголосними(крім й): Крит, Париж.

5. У ряді географічних назв після приголосних д,т і в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аргентина, Тибет, Китай.

Пишемо і:

1. На початку слова: Індія, ідея, ілюзія.

2. Після усіх приголосних перед голосними буквами та й: аксіома, аварійний, ієрогліф.

3. У кінці незмінюваних загальних назв: таксі, візаві, мерсі.

4. Після губних б,п,м,в,ф, гортанного г, передньоязикових л,н та задньоязикових к,х перед наступними приголосними: архів, вітамін.

5. У власних назвах після б,п,в,м,ф,к,х,г,н,л,з,с та похідних від них словах: Кіпр, Ніл, Кіплінг.

13. Тире між підметом і присудком:

Тире між підметом і присудком ставиться:

1. Якщо головні члени речення виражені іменником у називному відмінку, кількісним числівником або неозначенною формою дієслова, а дієслова-зв'язки в теперішньому часі немає: 2. Якщо перед присудком, вираженим іменником або неозначенною формою дієслова, є вказівні частки це, то, ось, значить: Мрія про загальний мир на землі — це мрія всього людства.

Тире не ставиться:

1. Якщо підмет або присудок виражений займенником, прикметником, дієприкметником, порядковим числівником: Ми гінці весни крилаті, знаменосці днів нових.

2. Якщо присудок має порівняльне значення і до його складу входять частки як, ніби, мов, неначе, що: В чужих краях і хліб неначе вата (Тар.).

3. Якщо перед присудком стоїть заперечна частка не: Але життя не сон... воно не склянка чаю (Сос).

4. Якщо між головними членами речення є вставне слово, прислівник або частка: Ялина також: дерево хвойне; Книга ця, безумовно, рідкість. Проте для інтонаційного та стилістичного виділення присудка у подібних випадках тире ставиться: