68. Що являють собою товарна та фондова біржі?

69. Які види непрямих податків вам відомі? Проаналізуйте їх.

70. Що являє собою валовий внутрішній продукт?

Валовий національний продукт (ВНП) – це сумарний обсяг продукції, виробленої за допомогою факторів виробництва (землі, праці, капіталу та підприємницького хисту), що належать представникам певної країни, наприклад, українцям, незалежно від того, де розташовані ці фактори виробництва (ресурси) – в Україні чи за кордоном. Наприклад, частка продукції (заробітна плата), що створена українцем, який працює в Чехії або Португалії, враховується у нашому ВНП, тобто ВНП України. Навпаки, та частка продукції (доходу), що вироблена в Україні за допомогою факторів виробництва, що належать іноземцям, вираховується із ВНП України.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) охоплює вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у межах деякої країни за допомогою факторів виробництва, незалежно від того, кому ці ресурси належать, – резидентам чи іноземцям. Іншими словами, вартість товарів, вироблених за допомогою іноземного капіталу, в тому числі прибутки, є, наприклад, частиною українського ВВП. Навпаки, доходи, отримані нашими співвітчизниками за кордоном, не враховуються у ВВП України.

Відмінність між ВВП і ВНП полягає у так званих чистих іноземних факторних доходах, отриманих в країні. Цю суму визначають як різницю між платежами за фактори виробництва решті світу і надходженнями доходів на фактори виробництва (ресурси), отриманих від решти світу. Чисті іноземні факторні доходи, отримані в країні, можуть бути додатною і від’ємною величиною.

ВВП вимірює ринкову вартість річного обсягу виробництва, тобто він є вартісним, або грошовим показником.

Щоб уникнути багаторазового врахування частин продуктів, які продаються і купуються, при обчисленні ВВП враховують лише ринкову вартість кінцевих товарів і не враховують операції, пов’язані із проміжними товарами.

Під кінцевими товарами розуміються товари і послуги, які купують для кінцевого використання, а не для перепродажу, подальшої обробки або переробки. Ділові операції, що містять проміжні товари, стосуються купівлі товарів та послуг для подальшої обробки, переробки чи перепродажу.

У ВВП включається продаж кінцевих товарів, але в нього не враховується продаж проміжних товарів. Окреме врахування проміжних товарів означало б подвійний рахунок і завищення величини ВВП.

ВВП вимірює щорічний обсяг вироблених економікою товарів і послуг. Невиробничі операції, що мають місце в економіці за рік, не враховуються у ВВП. Невиробничі операції бувають двох основних видів: 1) чисто фінансові операції; 2) продаж вживаних товарів.

71. Що являє собою конкуренція? Яке місце посідає конкуренція в системі ринкових відносин?

Конкуренція між виробниками являє собою тип взаємовідносин між виробниками з приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Аналогічно можна визначити конкуренцію між споживачами як їхні взаємовідносини з приводу формування цін і обсягу попиту на ринку.

Слово “сoncurrentia” в перекладі з латинської мови означає “змагання, суперництво”. ” Як економічна категорія конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків”. Конкуренція виконує роль регулятора темпів і обсягів виробництва, спонукаючи виробника запроваджувати науково-технічні досягнення, підвищувати продуктивність праці, вдосконалювати технологію, організацію праці тощо

Конкуренція – це економічне суперництво, боротьба між суб’єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізацію товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку.

Основними умовами виникнення та існування конкуренції є:

• Наявність на ринку необмеженої кількості незалежних виробників і покупців товарів або ресурсів;

• Свобода виробників щодо вибору господарської діяльності;

• Абсолютно вільний доступ економічних суб’єктів до ринку і такий же вільний вихід із нього;

• Певна відповідність між попитом і пропозицією: відсутність надвиробництва і дефіциту;

• Абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів;

• Відсутність угод між постачальниками та споживачами ресурсів, які можуть обмежити конкуренцію;

• Наявність у кожного учасника конкуренції повної інформації про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку тощо.

Конкурентоспроможність – це володіння властивостями, що створюють певні переваги для суб’єкта економічної конкуренції.

Конкурентні переваги підприємства визначаються за допомогою коефіцієнта конкурентоспроможності , який визначається відношенням ринкової вартості продукції до затрат виробництва, тобто:

,

де КК – коефіцієнт конкурентоспроможності,

ВП – ринкова вартість продукції;

ВВ – затрати виробництва.

Коефіцієнт конкурентоспроможності не повинен досягати одиниці, бо це свідчитиме, що підприємство працює без прибутку. Чим більше коефіцієнт перевищує одиницю, тим успішніше діє суб’єкт конкуренції, тим міцніша його позиція на ринку.

Види економічної конкуренції

Рис. 1. Класифікація видів конкуренції

Внутрішньогалузева конкуренція – це боротьба між товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства.

В них може бути різний рівень техніки, організації виробництва, продуктивності та інтенсивності праці – тобто різна індивідуальна вартість продукції. Внутрішньогалузева конкуренція сприяє зменшенню витрат виробництва, запровадженню НТП, стимулює концентрацію виробництва та капіталу.

Міжгалузева конкуренція – це боротьба, що ведеться між товаровиробниками, що діють у різних галузях народного господарства.

Вона проявляється в переливі капіталу з галузі в галузь для досягнення найбільшого доходу на капітал та сприяє вирівнюванню норм прибутку між галузями.

Досконала (вільна) конкуренція – це така ринкова ситуація, за якої чисельні, незалежно діючі виробники продають ідентичну продукцію і жоден з них не в змозі контролювати ринкову ціну.

Ціна формується на основі попиту і пропозиції, кожен виробник випускає однорідну продукцію, немає штунд обмежень, продавець і покупець володіє інформацією.

Головна ознака недосконалої конкуренції – здатність окремих учасників ринку певно мірою впливати на ціни і отримувати тим самим додатковий прибуток.

До методів ведення конкурентної боротьби належать ціновий, неціновий та нечесний методи.

Основою цінового методу боротьби з конкурентами є ціна.

Згідно до закону попиту перемагає той, хто може запропонувати найнижчу на ринку ціну продукту. Для цього треба досягнути індивідуальної вартості продукту нижче за ринкову. Така боротьба ведеться за зменшення витрат виробництва завдяки впровадженню досягнень НТП, наукової організації праці, зростанню продуктивності праці. Цінову конкуренцію треба відрізняти від демпінгу, бо вона сприяє зменшенню ціни за рахунок витрат, а демпінг – за рахунок зменшення прибутку або навіть до збитків виробника заради закріплення на ринку збуту.

Нецінові методи передбачають такі заходи, що надають продавцеві переваги на ринку, але вони не пов’язані із ціною на товар. До них відносять такі:

• підвищення якості продукції,

• використання реклами;

• вдосконалення умов, що пов’язані із продажем (розповсюдженість товару, консультації щодо нього, гарантійне обслуговування щодо нього, форми оплати тощо),

• дизайн товару,

• престижність марки та інші.

Нечесні методи конкуренції – це діяльність господарюючого суб’єкту, що спрямована на отримання ним комерційної вигоди та забезпечення домінуючого положення на ринку шляхом обману споживачів, партнерів та держави. Це може відбуватися в такий спосіб:

• дезінформація споживачів та господарюючих суб’єктів щодо якості товару;

• використання чужого товарного знаку без дозволу господарюючого суб’єкту, на чиє ім’я він зареєстрований;

• розповсюдження компрометуючої інформації про товари своїх конкурентів;

• здійснення тиску на постачальників ресурсів та банки задля їх відмови у своїх послугах конкурентам фірми;

• перетягування до себе персоналу у фірм-конкурентів;

• демпінг (продаж товару за ціною, нижчою за собівартість);

• кримінальні злочини.

Монополістична конкуренція – це коли велика кількість виробників, пропонує схожу, але не ідентичну (із погляду покупців) продукцію.

- це ринкова структура, де відносно велике число дрібних виробників пропонує подібні товари, близькі замінники, які незначно відрізняються один від одного.

До ринків монополістичної конкуренції відносять ринки книг, ліків, спорттоварів, кави, безалкогольних напоїв, мила, шампунів, зубної пасти, тощо.

Монополістична конкуренція має наступні ознаки: відносно велике число невеликих фірм; диференційована продукція; деякий, проте обмежений контроль над ціною; нецінова конкуренція (засобами якої є: подальша диференціація продукції – підвищення її якості, поліпшення умов продажу; справна організація реклами); відносно вільний вступ в галузь і вихід з неї.

Олігополістична конкуренція – це модель ринкової структури, за якої небагато (3-10) великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів.

Характерні риси: мала кількість підприємств у галузі; високі бар’єри для входження в галузь; висока взаємозалежність підприємств-олігополістів один від одного як за ціною, так і за випуском продукції.