19. Опишіть суть та головні форми економічної глобалізації. Вкажіть, які наслідки прояву процесів глобалізації у світовій системі господарювання.

Глобалізація – процес посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні й домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових, універсальних ліберально-демократичних цінностей тощо.

Глобалізація економічної діяльності розвивається у наступних основних напрямах:

1.Міжнародна торгівля:

-товарами;

-послугами;

-технологією;

-об’єктами інтелектуальної власності.

2. Міжнародне рух факторів виробництва:

-капіталу (у вигляді прямих іноземних інвестицій);

-робочої сили (у вигляді стихійних міграцій некваліфікованих і

-малокваліфіованих робітників і у вигляді “відпливу умів”).

3. Міжнародні фінансові операції:

-кредити (приватні, державні, міжнародних організацій);

-основні цінні папери (акції, облігації і інші боргові зобов’зання);

-похідні фінансові інструменти (ф’ючерси, опціони і інш.);

-валютні операції.

При цьому співвідношення як між цими трьома напрямами, так і різними

формами в рамках кожного з них в останні роки істотно змінюється

Глобалізація – це об’єктивний процес планетарного масштабу, який має як прогресивні наслідки, так і негативні. До позитивних ми можемо віднести: поширення нових інформаційних технологій та пов’язаних з ними переваг (скорочення часу і витрат на трансакції, поліпшення умов праці та життя); перехід на ресурсозаощаджуючі технології; посилення уваги до важливих проблем людства та інші.

Однак, глобалізація економіки – це не лише вигоди від зростанні участі країни в світових економічних процесах, але й висока ймовірність втрат, зростання ризиків. Глобалізація передбачає, що країни стають не просто взаємозалежними з причини формування системи міжнародного інтегрованого виробництва, зростання обсягів світової торгівлі та потоків іноземних інвестицій, інтенсифікації руху технологічних нововведень тощо, але й більш вразливими щодо негативного впливу світогосподарських зв’язків. Світова практика доводить, що виграш від глобалізації розподіляється далеко не рівномірно між країнами та суб’єктами економічної діяльності.

Отже, до негативних наслідків глобалізації відносяться: посилення нерівномірності розвитку країн світу; нав’язування сильними країнами своєї волі, нераціональної структури господарства, політичної та економічної залежності.

Саме тому, глобалізація як суперечливий процес, потребує регулювання на національному та міждержавному рівнях.

20. Дайте визначення зовнішньоекономічної політики країни та охарактеризуйте головні напрямки зовнішньоекономічної політики України.

Під зовнішньоекономічною політикою розуміють політичне оформлення міжнародних економічних зв'язків країни. При цьому міжнародні економічні відносини охоплюють всі економічні опе-рації, що здійснюються між господарськими суб'єктами певної краї-ни та їхніми іноземними партнерами (імпорт та експорт товарів, капіталу, послуг, а також транскордонний рух робочої сили і гро-шей).

Зовнішньоекономічна політика є частиною економічної політи-ки, яка, у свою чергу, виступає складовою політики держави вза-галі. Її цілі мають бути сумісними з цілями економічної політики та політики в цілому. Зовнішньоекономічні заходи повинні відповіда-ти політико-економічному та суспільно-політичному устрою сус-пільства. Певні зовнішньоекономічні цілі можуть розглядатися тільки як засіб або проміжна мета для досягнення стратегічної загально-економічної або загальнополітичної мети.

Вищою метою зовнішньоекономічної політики є дотримання або досягнення зовнішньоекономічної рівноваги.

Головна мета зовнішньоекономічної політики України — формування основ сучасної відкритої економіки, її ефективне включення у міжнарод-ний поділ праці, активне використання його переваг для зміцнення еконо-мічної незалежності країни, створення сприятливих умов для національно-го економічного зростання. Стрижнем сучасної зовнішньоекономічної по-літики має стати формування в країні конкурентоспроможної економіки на інноваційній основі, що передбачає створення і застосування макротехно-логій та відповідного інституціонального забезпечення.

До основних напрямів зовнішньоекономічної політики слід віднести:

•          впровадження обґрунтованого протекціонізму, підтримка найбільш ефективних імпортозаміщуючих виробництв шляхом застосування компенсаційних митних тарифів, скасування пільгових імпортних тарифів та державних гарантій іноземним кредиторам на ввезення продукції, аналоги якої виробляються в Україні; підвищення контро-лю за якістю імпортних товарів;

•          зміцнення експортного потенціалу країни, сприяння розвитку екс-портоорієнтованих галузей та виробництв, використання з цією ме-тою податкових пільг для виробників експортної продукції вищих ступенів переробки, державних гарантій під експортні кредити, сис-теми страхування експортних ризиків та інших інструментів. Боро-тьба проти дискримінації та політична підтримка вітчизняних екс-портерів;

•          оптимізація структури платіжного балансу, підтримка його додатно-го сальдо; підвищення питомої ваги товарів з високою часткою до-даної вартості в експорті;

•          мінімізація обсягів зовнішніх позик, їх використання, головним чи-ном, на потреби вітчизняного виробництва. Розробка та реалізація системи заходів для зниження тягаря зовнішнього боргу, залучення прямих іноземних інвестицій, реекспорту вітчизняного капіталу;

•          доведення до рівня світових стандартів однієї із зон вільної торгівлі та відпрацювання на її основі режимів та механізмів зовнішньоеко-номічної діяльності;

•          забезпечення керованого плавання гривні та підтримка курсу націо

20