1. Розкрийте зміст міжнародного поділу праці та проблеми участі України у міжнародному поділі праці.

МПП – обмін між країнами факторами та результатами виробництва у певних кількісних і якісних співвідношеннях.

МПП є безпосереднім продовженням суспільного поділу праці за родом діяльності та його просторової диференціації.

Фактори:

1. природно-географічні (клімат, природні ресурси, розмір території, економіко-географічне положення тощо);

2. соціально-економічні (робоча сила, науково-технічний потенціал, виробничий апарат, діюча практика державного регулювання);

3. науково-технологічний прогрес (розвиток науки і техніки, технічна диверсифікація, прискорення темпів морального зносу тощо).

Взаємодія різних факторів в умовах цивілізаційного розвитку визначає роль країни у МПП та її місце у світогосподарських зв’язках. Значення та роль окремих факторів на тому чи іншому етапі глобального розвитку може мати різноспрямований вплив або неоднакову силу цього впливу.

Форми:

Формами МПП є міжнародна спеціалізація (спеціалізація підприємств різних країн на виготовленні часткових продуктів, пов’язана з науково-технічною революцією) та кооперація.

Вирізняють предметну(виробництво продуктів), подетальну (виробництво компонентів продуктів) і технологічну спеціалізацію (здійснення окремих технологічних процесів) окремих країн, груп країн або регіонів світу.

Розвиток міжнародної спеціалізації обумовлює розвиток видів та форм міжнародної кооперації — міжгалузевої, внутрішньогалузевої, окремих підприємств.

УЧАСТЬ УКРАЇНИ:

У складі колишнього Радянського Союзу економіка України роз­вивалась, майже не беручи участі в міжнародному поділі праці.

Україна має як природні, історичні, так і техніко-економічні, соціально-економічні, організаційно-економічні основи для участі в МПП. Рівень розвитку продуктивних сил є одним з тих техніко-економічних чинників, які найбільше сприяють активній участі України у сучасному МПП. Видобуток залізної руди, вугілля, виробництво сталі, чавуну, мінеральних добрив, цементу, електроенергії, цукру, тракторів і металоріжучих верстатів становлять значний економіч­ний потенціал нашої країни. За кількісними характеристиками і потужностями продуктивних сил Україна може бути гідним парт­нером у світових економічних зв’язках. Наявний науково-техніч­ний потенціал дасть змогу Україні за сприятливих умов втримати передові позиції у світовій науці з цілого ряду науково-технічних напрямів і, найголовніше, провадити незалежну економічну полі­тику на включення в систему світових господарських зв’язків.

2. Розкрийте зміст теорії абсолютних переваг а. Сміта та порівняльних переваг д. Рікардо та їх роль у розвитку теорії міжнародної торгівлі.

Теорія абсолютних переваг А.Сміта. Суть теорії зовнішньої торгівлі А. Сміта, або теорії абсолютних переваг: країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами та імпортують ті товари, що продукуються іншими країнами з меншими витратами.

Він стверджував, що для держави вигідним може бути не тільки продаж але і купівля товарів на зовн ринку.

А.Сміт вважав, що країни, що володіють природними перевагами та придбаними перевагами у виробництві тих чи інших товарів, тому можуть виготовляти їх більш ефективно, ніж інші. Тобто країна спеціалізується на виробництві тих товарів і послуг, в якому вона має абсол перевагу. Тобто країни експортують ті товари, які вони виготовляють з меншими витратами, й імпортують ті товари, які виготовляються іншими країнами з меншими витратами.

Основні положення:

•уряду не слід втручатися у зовн торгівлю, підтримувати режим відкритих ринків і свободи торгівлі;

•нації, так як і приватні особи, мають спеціалізуватися на виготовленні тих товарів, у процесі вир-ва яких у них є незаперечні переваги, і здійснювати торгівлю ними в обмін на товари, переваги на які мають інші країни;

•зовн торгівля стимулює розвиток прод праці шляхом розширення ринку за межі нац кордонів;

•експорт є позитивним фактором для економіки країни тому, що забезпечує збут надлишку продуктів, котрі не можуть бути реалізовані на внутр ринку; •субсидії на експорт є податком на населення і призводять до збільшення внутр цін і тому потребують відміни.

Теорія порівняльних переваг Д.Рікардо. Теорія порівняльних переваг базується на тих самих припущеннях, що і теорія абсолютних переваг, використовуючи додатково поняття альтернативних витрат. Альтернативні витрати — це просте порівняння цін одиниць двох товарів на внутрішньому ринку, виражених через кількість робочого часу, витраченого на їх виробництво.

Суть теорії порівняльних переваг: якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами, то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективнішим, ніж в іншій.

Проте Сміт не перелбачив ситуацію, коли якась країна мала б абсолютну перевагу по всіх товарах або не мала б по жодному товарую.

Тому він сказав, що міжнародна торгівля вигідна для будь якої країни і для тієї, котра ні в чому не має переваг, і для тієї, котра має переваги абсолютно для всіх товарів. В кожній країні завжди знайдеться товар, виробництво якого більш ефективне (щодо співвідношення витрат), ніж виробництво решти товарів. Країна отримає вигращ, якщо сконцентрує свої ресурси на більш ефективних виробництвах. Тобто країна повинна спеціалізуватися на експорті товарів, у виробництві яких має найбільшу абсолютну перевагу або найменшу абсолютну не перевагу. В основі-теорія трудової вартос.і

Теорія Рікардо не зясувала до кінця походження порівняльних переваг, якими володіє та чи інша країна. Тому розвиток класичної теорії торгівлі – це модель факторів виробництва Хекшера та Оліна (теорія відносної забезпеченості чинниками виробництва) Країна прагнутиме до спеціалізації та експорту тієї продукції, при виготовленні якої інтенсивно використовуються надлишкові, більш дешеві чинники виробництва. Проте В.Леонтьєв вирішив перевірити цю теорію на прикладі США. За теорією, США повинні біли експортувати капіталомісткі товари, а імпортувати трудомісткі. Виявилося-навпаки. Це парадокс Леонтьєва. Він пояснює цей парадокс за рахунок поділу праці на більш і менш кваліфіковану. А також тим, що помилково нехтувалась величина капіталу, що вже вміщений у праці, тобто не враховувалося, що істотна кількість капіталу було вкладено в роб силу у вигляді освіти та підготовки.