Новоград-Волинський медичний коледж

Методичні вказівки

до організації самостійної роботи студентів

з української літератури

Тема: Борис Грінченко.

«Олеся», «Сестриця Галя», «Украла»,

«Дзвоник». «Кавуни»...

Кількість годин – 2

Для студентів спеціальності 5.12010101 «Лікувальна справа»

5.12010102 «Сестринська справа»

Затверджено

Заступник директора з навчальної роботи______________________

«____»_______20____р.

Погоджено на засіданні циклової комісії циклової комісії соціально-гуманітарної та економічної підготовки

Протокол №___від «___» 20____р.

Голова циклової комісії______________

Матеріали підготували:

Сайчук Г.І., викладач української мови та літератури вищої категорії, викладач-методист

Котюк Г.І., викладач української мови та літератури вищої категорії, старший викладач

Мисюра І.В., викладач української мови та літератури

Комп’ютерний набір: Сосновська Ю.В.

ЗМІСТ

1.	Актуальність теми.	4
2.	Тематика оповідань. Характеристика образів.	4-10
3.	Матеріали для самоконтролю (тести).	11
4.	Карта ООД.	11

Самостійна робота

Тема: Борис Грінченко(1863-1910). " Олеся","Сестриця Галя", "Украла"," Дзвоник". "Кавуни"...

Кількість навчальних годин – 2

І. Актуальність теми

Усе своє педагогічне життя Б.Грінченко присвятив проблемі створення нової української школи, яка б ґрунтувалася на гуманістичних засадах і привела б український народ до національного відродження. Наприклад, у своїй праці "Якої нам треба школи" педагог робить висновок про необхідність навчання дітей рідною мовою, бо "діти, що вчаться своєю рідною мовою, розумніші, більше в їх хисту, й душею вони моторніші, ніж ті, кому затуркують голову мовою чужою. З чужомовної науки дитина дуже часто стає якоюсь недотепною, важкою на думку".

Педагог наполягав на тому, що нова школа повинна надати освіті розвивальний, виховуючий характер. Він не вважав, що головним завданням школи є наповнення учнівських голів певною сумою знань. Уся суть народної школи полягає, на думку педагога, у тому, щоб виховати розум дитини, розвинути, зміцнити його, зробити дитину придатною для подальшої діяльності. Борис Грінченко стояв на тій позиції, що всі знання, які учень набуває у школі, повинні бути засобом для розвитку розумової сили учнів, і всі предмети навчального курсу повинні строго відповідати цій меті.

Іі. Навчальні та виховні цілі

Навчальні: ознайомлення зі змістом оповідань та героями-образами, особливостями композиції, допомогти студентам збагнути проблеми, порушені у художніх творах; розкрити  людинознавчий  зміст   творів,  апелюючи  до   відповідних  почуттів  і переживань студентів.

Розвивальні: розвивати логічність і самостійність суджень, вміння аналізувати художні твори, висловлювати власну думку.

Виховні: виховувати почуття патріотизму, людської гідності, милосердя, повагу до людей.

Ііі. Базові знання

1.Шкільний курс української літератури

Іv. Зміст теми

1. Тематика оповідань.

2. Характеристика образів-персонажів.

1. Тематика оповідань.

Борис Грінченко тривалий час працював учителем, «народним педагогом». Уважно спостерігав за шкільним життям своїх учнів, тому в нього накопичилося багато вражень, що дало змогу пізніше втілити спостереження в художні твори (їх створено близько п'ятдесяти). Тематичний діапазон їх досить широкий: це оповідання про дітей «Олеся» (1890), «Грицько» (1890), «Кавуни» (1891), «Украла» (1891), «Дзвоник» (1897); про тяжке сирітство, поневіряння й самотність, через які в підлітка з'являється навіть думка про смерть, самогубство («Сама, зовсім сама» (1885), «Ксеня» (1885), «Сестриця Галя» (1885).

Уже значно пізніше відірвану від народних джерел, зокрема від рідної мови, систему освіти Б.Грінченко викрив в оповіданні "Дзвоник" (1897). За темою і характером розгортання конфлікту цьому творові немає аналогів в українській літературі. В оповіданні йдеться про семирічну Наталю, яку після смерті матері віддали до міського притулку. Невдовзі, внаслідок зарегламентованості та постійного пригнічування особистості дівчинка втрачає живу душу і перетворюється, по суті, на автомат - настільки було вибито з неї волю та здатність мислити. Характерно, що все це сталося без видимих окриків та знущань, - так безвідмовно спрацьовує методична, здійснювана з дня у день система нівеляції природних, здорових начал у дитини. Вся увага зосереджена на зображенні моральних, душевних страждань дівчинки. Дитина опинилася в незвичних для неї умовах, серед людей, які не хочуть і не можуть зрозуміти її душі. Здавалося б, тепер Наталі стало краще: вона нагодована й одягнена, спить у теплому ліжку, «начальниця» її не б'є і не лає. Та все ж дитині неймовірно тяжко: щоденне глузування з "селючки", обзивання нестерпним прізвиськом, відокремлення від інших, відчуженість тяжким гнітом придавили її.

Наскрізний образ дзвоника, створений письменником, довершує відчуття нестерпності казарменого режиму. Дзвоник паралізує волю дитини, сковує її думку. Він здається Наталі живою істотою, яка за всіма наглядає. Через роздуми маленької людини автор показує, як її внутрішній біль переростає у відчай і в самотній душі з’являється думка про самогубство. Грінченко співчутливо описує отупіння здібної дівчинки, ілюструючи істину, давно відкриту вченими: відречення від рідної мови рано чи пізно викликає інтелектуальне зубожіння нації.

Символом повсякчасного нагадування про непотрібність усіх поетичних рис, дарованих людині від народження, став в оповіданні… дзвоник.

По шістнадцять разів дзвенить він протягом дня згідно із запровадженим у цьому закладі режимом, і Наталі вже здавалося, що "вона й не живе. Вона слухається дзвоника", котрий нараз почав уявлятися їй якоюсь живою істотою, що забирає в неї волю. Цілковитого підкорення режиму було досягнуто. Наскрізний образ дзвоника, створений письменником, напрочуд зримо підсилює і довершує відчуття нестерпності казарменного режиму. Дзвоник паралізує волю дитини, сковує її думку. Все це вражає дівчинку настільки, що в неї з'являється думка про самогубство. Коли Наталя, яка повсякчас перебувала в якомусь сонному стані, спитала в "начальниці" , чи можна їй утопитися, відмову останньої сприйняла вона цілком слухняно: її ж бо тільки й навчено було - автоматично все виконувати, не протестувати.

Цей епізод психологічно гострий, важливий. Читача проймають сльози, співчуття до бідної дівчинки і водночас ненависть до «вчителів», до тогочасного режиму жорстокості . Цим оповіданням автор ще раз підкреслює та осуджує антипедагогічну діяльність "спеціалістів", яка, базуючись на певному жорстокому регламенті, пригніченні, калічить людину, вбиває в ній волю та здатність мислити.

Особливо вдавалися Грінченку твори з життя дітей: "Олеся" (1890), "Украла" (1891), "Кавуни" (1891). Вони відзначаються авторським гуманізмом, глибиною проникнення у світ дитячої психології. Хрестоматійним стало оповідання "Олеся", юна героїня якого не побоялася завести татарський загін у драговину i потiм заявити: "Я не поведу вас далi, хоч би ви й убили мене. Я вас, вороги, завела в цей лiс, i ви не вийдете вiдцiль". Героїчний вчинок Олеся підносить патріотичну ідею вiдданостi своєму народові, наголошує, що «кожен повинен боронити свій рідний край, не жаліючи життя.