До термінів ставляться такі вимоги:

1. Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій условнику, формі 2. Термін повинен вживатися з одним (закріпленим за ним у словнику) значенням. Економічний термін повинен вживатися в тому значенні, в якому його застосовують економісти, технічний – у тому, в якому його вживають інженери та ін.

Загальний висновок:терміни – це така група слів нашої мови, яка потребує до себе спеціальної уваги, постійного звірення з словниками, повсякчасного поновлення в пам’яті значення потрібних для роботи найменувань. Конец формы

Професіоналізмаминазиваються слова, вживання яких обмежене вузькоспецифічними потребами представників певної про­фесії. До професіоналізмів звичайно належать назви знарядь виробництва, назви трудових процесів, різні професійні означення загальномовних понять і т. д.На відміну від термінів, професіоналізми не мають виразного науковоговизначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни — це зазвичай абстрактніпоняття, то професіоналізми — конкретні, тому, що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідного фаху, для прикладу: 1.слова та словосполуки, притаманні мові моряків: кок (кухар), камбуз (кухня), кубрик (кімнатавідпочинкуекіпажу),; 2.професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та подібних галузей. 3.назви фігур вищого пілотажу: штопор, бочка, петля, піке й інше; 4.професіоналізми користувачів ПК: мама (материнська плата), клава (клавіатура),; 5.професіоналізми музикантів, наприклад: фанера (фонограма), ремікс (нова версія відомої мелодії), .

17.Фразеологією називається розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти.

Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови. Об’єктомдослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням.

Фразеологія кожної мови - це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї, ідеали, мрії й сподівання .

Стійке сполучення, що являє собою змістову цілісність і

відтворюється в процесі мовлення, називається фразеологізмом. Наприклад: покласти зуби на полицю; повісити носа; як рак свисне ;з вогню та в полум’я.

Фразеологізми, з одного боку, мають ознаки, спільні з словами, словосполученнями і реченнями, а з другого - відрізняються від них.

Як і слова, фразеологізми:

1) не користуються щоразу ,а відтворюються як готові, наявні в мові одиниці з певним значенням;

2) відзначаються стійкістю складу і сталістю структури;

3) часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні зв’язки з словами;

4) виконують ту ж функцію, що й слова.

18. Текст є основним реквізитом будь-якого документа. Текст професійного

документа повинен відповідати таким вимогам:

а) достовірність (викладені факти повинні відображати справжній стан

речей);

б) точність (не допускається подвійне тлумачення слів та виразів);

в) повнота інформації (зміст документа має вичерпувати всі обставини

справи);

г) стислість (у тексті не повинно бути зайвих слів, смислових повторів,

надмірно довгих міркувань, інформації не по суті справи);

ґ) логічна послідовність (логічний взаємозв’язок частин тексту);

д) нормативність мовних засобів (відповідність нормам літературної

мови);

е) стандартизація тексту документа.

Текст документа може бути оформлено у вигляді:

власне тексту;

анкети (текст, що містить словесну або цифрову характеристику об’єкта за

низкою ознак);

таблиці.

Названі форми тексту в документі можуть поєднуватися.

Текст поділяють на абзаци – частини тексту, які складаються не більше,

як з двох-чотирьох речень.

Текст документа, як правило, складається з двох частин: вступної

(виклад підстав для створення документа) й основної (виклад пропозицій,

прохань, висновків, розпоряджень, рішень).

Якщо текст документа великий за обсягом або містить однотипну

інформацію (висновки, рішення тощо), то його поділяють на розділи, то його поділяють на розділи,

підрозділи, пункти, підпункти, нумеруючи їх арабськими цифрами.

Форми викладу в текстах документів:

1) від першої особи однини, напр.: “Вважаю за потрібне повідомити,

що...”;

2) від першої особи множини, напр.: “Просимо

надіслати...”,”Наказуємо...”, “Ухвалили...”. У такій формі викладають

текст у спільних розпорядчих документах, службових листах, протоколах

тощо.

3) від третьої особи однини, напр.: “Комісія виявила...”, “Управління

вважає...”,”Відділ здійснює такі функції...”. Таку форму викладу

найчастіше використовують у положеннях, інструкціях, актах, довідках

19.В одному реченні, звичайно, неможливий розгорнутий виклад якогось матеріалу. Для цього необхідно кілька (багато) пов’язаних між собою речень, тобто текст.

ТЕКСТ – висловлювання, яке складається з кількох речень, має певну змістову й структурну завершеність.

Текст являє собою сукупність речень, що пов’язані і змістом, і мовними засобами. У кожному наступному реченні використана попередня інформація, що й становить змістовий зв’язок між його частинами (реченнями, абзацами). Мовні засоби тексту - узгодження форм часу і способу дієслів, займенники, синоніми, сполучники тощо.

Кожен текст, висвітлюючи якусь тему, містить певний обсяг фактів, певну інформацію. Текст і створюється заради передачі інформації. Більшість текстів утворюється з певної кількості пов’язаних між собою речень. Іноді текст може складатися з одного речення. Те, про що говориться в тексті, називається темою. Вона найчастіше відображена у заголовку. Тема може членуватися на підтеми (мікротеми). Частиною тексту, в якій розкривається зміст підтеми (мікротеми), є абзац. Залежно від змісту й будови текст та його частини діляться на три смислові типи: розповідь, опис і роздум (міркування). Кожний з них має свою будову.

РОЗПОВІДЬ - це повідомлення про якісь події, що розгортаються в часі. Загальна схема розповіді така: початок дії; розвиток подій; кінець події.

ОПИС - це висловлювання про певні ознаки, властивості предмета чи явища. В описі дається характеристика людей, предметів, явищ природи шляхом перелічення їх головних, суттєвих ознак. Найголовніше в описі - дати точне або яскраве уявлення про предмет мовлення. РОЗДУМ (МІРКУВАННЯ) - це висловлювання про причини якостей, ознак, подій. Організація тексту і зв’язків між його частинами залежить від типів і стилів мовлення, манери автора, жанру художнього твору тощо.