6. Влада як суспільне явище. Політична влада.

Влада є одна з фундаментальних початків людського суспільства. Влада - право і можливість розпоряджатись чимось і кимось, підкоряючи своїй волі. Сучасна політологія, як правило, виходить із розуміння влади, яке запропонував М.Вебер. Влада постає як здатність окремої людини або групи людей стверджувати у сфері соціальних відносин, не дивлячись на опір, власну волю. Влада проявляється повсюди: в родині, у виробничих колективах, армії, у державі загалом. В останньому випадку ми маємо справу з верховною політичною владою.

Влада безперечно засіб здійснення політики. Влада має універсальну властивість: загальність функціонування в усіх сферах суспільних відносин і політичних процесах, здатність проникати в усі види діяльності, зв'язувати людей, суспільні соціальні верстви і групи і протиставляти їх, має і єдиний принцип діяльності - командування в різних його формах (розпорядження, наказ, переконання та ін.). Влада є скрізь, де є стійкі об'єднання людей: в сім "і, виробничих колективах, різноманітних організаціях і установах, в усій державі. Влада як суспільне явище має структурний зміст, що уможливлює її класифікацію. Аналіз феномену влади дає змогу дійти висновку, що структура влади має типові, родові та видові характеристики.

Політична влада, як один з найважливіших виявів влади, характеризується реальною здатністю даного класу, групи, індивіда проводити свою волю, що виражена в політиці. Поняття політичної влади ширше за поняття влади державної. Відомо, що політична діяльність здійснюється не тільки в межах держави, а й у інших складових частинах соціально-політичної системи: у межах партій, професійних спілок, громадських, міжнародних організацій і т. п. Політична влада спирається на такі засоби, як примус, легітимність, угоду.

Особливості політичної влади:

1) Здатність, готовність суб’єкта політичної влади виявити політичну волю.

2) Охоплення всього політичного простору взаємодією різних політичних суб’єктів.

3) Наявність політичних організацій, через які суб’єкт політичного волевиявлення здійснює політичну діяльність.

4) Осмислення політичного інтересу і політичних потреб.

5) Забезпечення соціального панування в суспільстві суб’єкта політичної влади.

Політична влада має різноманітні форми виявлення, серед них – державна влада, партійна влада, влада громадських організацій, інформаційна влада.

7.Панування. М. Вебер про панування.

Панування – це одна з основних форм політичної влади.

Панування — це абсолютне чи відносне підкорення одних людей (соціальних груп) іншим.

Панування, на думку Вебера, означає шанс здобути покору певних осіб для того, щоб керувати ними у визначеній сфері. Воно спирається не на вільну гру інтересів, а на авторитарну владу у сфері видання наказів. Визначальною рисою панування є покора. Він виділив три типи панування: традиційний, харизматичний та легальний. Традиційний тип панування спирається на віру в святість традицій, давно встановленого порядку і на повагу до авторитету володаря. М. Вебер розрізняв два варіанти традиційного панування: патріархальне панування і патримоніальне панування. Харизматичний тип панування спирається на те, що є небуденним, базується на авторитеті особливого дару особистості, на повній особистій відданості та довірі, викликаній наявністю якостей вождя у певної людини. Прикладами таких лідерів є пророк, обраний князь-воєначальник, видатний демагог або політичний партійний діяч. харизматичний лідер бере на себе більше обов’язків та відповідальності, і тому штаб все більше залежить від самого лідера і стає менш самостійним. Панування при легальному типі відбувається на основі віри в обов’язковість легального встановлення влади та ділової “компетентності”, яка обумовлена раціонально створеними правилами. Управління відбувається не в ім’я особистого авторитету, а в ім’я безособової норми. Авторитет при цьому типі панування є безособовим. Законність панування спирається на віру в легальність встановленого порядку.