- •1. Предмет і методи політичної науки.
- •3. В.Липинський - теоретик українського консерватизму.
- •4. Етапи р-ку та принципи політичної доктрини лібералізму.
- •5. Принцип географічного детермінізму в політичній теорії
- •6. Влада як суспільне явище. Політична влада.
- •7.Панування. М. Вебер про панування.
- •8. Основні принципи реалізації влади. Джерела влади.
- •9. Концепції влади в сучасній політичній науці.
- •11. Державна та політична влада
- •13. Політична система: суть, структура та функції.
- •14. Механізм функціонування політичної системи. Теорія політичної системи д. Істона
- •15. Структура політичної системи.
- •16.Держава як політична організація суспільства. Н. Макіавеллі про державу.
- •17. Поняття, ознаки та структура держави. Функції держави.
- •18. Генеза держави. Теорії її походження.
- •21. Вчення г.Гегеля про громадянське суспільство.
- •22. Форми держави.
- •23. Форми державного устрою
- •24. Федеративні держави. Федералістські концепції в політичній думці України.
- •25.Форми державного правління. Арістотель та Платон про типологію форм правління.
- •26. Суверенітет держави. Теорія суверенітету ж.-ж.Руссо.
- •27. Політичні режими : сутність, ознаки та типи
- •30. Сутність тоталітаризму. Причини встановлення тоталітарних режимів.
- •31. Тоталітарний режим.
- •32. Перехідні режими: ознаки та стадії переходу
- •34. Демократія як тип політичної влади (принципи, інститути та процедури демократії).
- •35. Сучасні концепції демократії.
- •36. Політичний процес: суть і структура
- •39. Політичні рішення.
- •40. Вибори: роль та функції у політичному процесі.
- •41. Типи виборчих систем. Становлення виборчої системи в Україні
- •42. Суб’єкти політики. Людина та політика.
- •43. Політична соціалізація особи.
- •44. Політична поведінка.
- •45. Позаінституційні форми політичної поведінки. Натовп
- •48. Політична ідеологія.
- •49. Соціальна група, як суб’єкт політики.
- •50. Нації та етноси як суб’єкти політики
- •51. Політичні партії: суть, ознаки та функції.
- •52.Передумови та етапи становлення політичних партій.
- •53. Типологія політичних партій.
- •54. Функції політичних партій. Політичні партії в Україні
- •57. Структура та види політичних еліт, їх функції.
- •58. Теоретичні обгрунтування елітаризму.
- •59. Концепції еліт в. Парето та г. Моска
- •60. Р.Міхельс про олігархію.
- •61.Н. Макіавеллі та його вплив на формування теорії еліт.
- •62. Сучасні концепції еліти. Еліта та демократія.
- •63. Елітаризм в українській політичній думці ( в. Липинський, д. Донцов)
- •65. Політичні конфлікти.
50. Нації та етноси як суб’єкти політики
Етнос — стійка сукупність людей, яка належить до певного народу, проживає на території чи в складі іншого народу і зберігає свою культуру, побут, мовні та психологічні особливості. Етнос формується здебільшого на основі єдності території та економічного життя, але в процесі історичного розвитку багато які етноси втрачають спільність території. Наприклад, українці живуть зараз у багатьох країнах близького й далекого зарубіжжя. Там вони утворюють етнічні групи (національні меншини), що належать до єдиної нації певної країни. Отже, нація утворюється на основі певного етносу, до якого приєднуються представники інших етносів, що живуть на певній території та пов’язані між собою певним типом соціально-економічних відносин. Існують два поняття нації. Перше: це нація-держава, яка з етносом не має нічого спільного. Друге: нація як народ, етнос, який переріс у націю. У першому випадку до нації належать усі, хто є громадянами держави (а не тільки громадяни, які становлять етнічну більшість). У другому — до нації належать тільки всі споріднені з певним етносом (так, до української нації належать тільки українці, але ніколи — поляки, євреї, німці, навіть якби вони були б громадянами України). Отже, нація-етнос може існувати у своїй державі, може бути розкиданою по різних державах або жити в чужій національній державі. Наприклад, до німецької нації-етносу належать німці з Німеччини, Австрії, Швейцарії, Росії, України. До єврейської — євреї в усьому світі.
51. Політичні партії: суть, ознаки та функції.
Політична партія – це організація, діюча в сфері політичного життя суспільства, що об'єднує людей за спільністю їх інтересів і переконань для політичної реалізації своєї політичної мети. Нормативна вимога існування будь-якої політичної партії - участь у політичній боротьбі при кардинальному завданні завоювати мандат на владу, щоб реалізувати свою політику.
Кожна партія повинна мати:– ідеологію; – політичну платформу;– організаційну структуру;
– певні методи й засоби діяльності; – соціальну базу; – електорат (виборців, які голосують за неї).
Основна мета діяльності політичної партії — здобути політичну владу в державі та реалізовувати свої програмні цілі — економічні, політичні, ідейно-теоретичні, моральні за допомогою законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.
Політичні партії - один з найважливіших інститутів політичної системи суспільства. Багато в чому політичні партії визначають характер і спрямування політичного процесу, стратегію і тактику оволодіння владою, політичну стабільність суспільства.
Ознаки політичних партій:
– добровільність об’єднання; – певна тривалість існування в часі; – наявність організаційної структури; – прагнення влади; – пошук народної підтримки.
Значущість партій для політичного життя розкривається у функціях, які вони виконують стосовно суспільства і держави. В їх числі:
- активізація і інтеграція великих суспільних верств;
- артикуляція, тобто перетворення розмитих думок людей у конкретні пакети вимог і їх -озвучення та агрегація інтересів, тобто погодження вимог певних верств населення, їх оформлення у політичні програми;
- політична соціалізація і формування суспільної думки;
- розробка політичної ідеології і програм розвитку суспільства;
- рекрутування у політичну еліту і висування лідерів; у багатьох державах уряди і представницькі органи формуються з членів великих політичних партій, а президенти і прем'єр міністри, як правило, очолюють правлячі партії;
- мобілізація виборців на виборах;
- участь у боротьбі за державну владу через вибори;
- здійснення державного управління з приходом до влади або контроль за діяльністю влади;
- рекрутування нових членів партії.
