
- •1. Предмет і методи політичної науки.
- •3. В.Липинський - теоретик українського консерватизму.
- •4. Етапи р-ку та принципи політичної доктрини лібералізму.
- •5. Принцип географічного детермінізму в політичній теорії
- •6. Влада як суспільне явище. Політична влада.
- •7.Панування. М. Вебер про панування.
- •8. Основні принципи реалізації влади. Джерела влади.
- •9. Концепції влади в сучасній політичній науці.
- •11. Державна та політична влада
- •13. Політична система: суть, структура та функції.
- •14. Механізм функціонування політичної системи. Теорія політичної системи д. Істона
- •15. Структура політичної системи.
- •16.Держава як політична організація суспільства. Н. Макіавеллі про державу.
- •17. Поняття, ознаки та структура держави. Функції держави.
- •18. Генеза держави. Теорії її походження.
- •21. Вчення г.Гегеля про громадянське суспільство.
- •22. Форми держави.
- •23. Форми державного устрою
- •24. Федеративні держави. Федералістські концепції в політичній думці України.
- •25.Форми державного правління. Арістотель та Платон про типологію форм правління.
- •26. Суверенітет держави. Теорія суверенітету ж.-ж.Руссо.
- •27. Політичні режими : сутність, ознаки та типи
- •30. Сутність тоталітаризму. Причини встановлення тоталітарних режимів.
- •31. Тоталітарний режим.
- •32. Перехідні режими: ознаки та стадії переходу
- •34. Демократія як тип політичної влади (принципи, інститути та процедури демократії).
- •35. Сучасні концепції демократії.
- •36. Політичний процес: суть і структура
- •39. Політичні рішення.
- •40. Вибори: роль та функції у політичному процесі.
- •41. Типи виборчих систем. Становлення виборчої системи в Україні
- •42. Суб’єкти політики. Людина та політика.
- •43. Політична соціалізація особи.
- •44. Політична поведінка.
- •45. Позаінституційні форми політичної поведінки. Натовп
- •48. Політична ідеологія.
- •49. Соціальна група, як суб’єкт політики.
- •50. Нації та етноси як суб’єкти політики
- •51. Політичні партії: суть, ознаки та функції.
- •52.Передумови та етапи становлення політичних партій.
- •53. Типологія політичних партій.
- •54. Функції політичних партій. Політичні партії в Україні
- •57. Структура та види політичних еліт, їх функції.
- •58. Теоретичні обгрунтування елітаризму.
- •59. Концепції еліт в. Парето та г. Моска
- •60. Р.Міхельс про олігархію.
- •61.Н. Макіавеллі та його вплив на формування теорії еліт.
- •62. Сучасні концепції еліти. Еліта та демократія.
- •63. Елітаризм в українській політичній думці ( в. Липинський, д. Донцов)
- •65. Політичні конфлікти.
61.Н. Макіавеллі та його вплив на формування теорії еліт.
Н. Макіавеллі – італійський мислитель, письменник, політичний діяч, виступав противником сильної державної влади, для укріплення якої допускав застосування будь яких дій, що виразив у праці «Володар», та інших. Він називав політику розумною наукою, яка роз’яснює минуле, керує теперішнім і може прогнозувати майбутнє.
Увага Макіавеллі була зосереджена на динамічному розвитку політичних стосунків, його особливо приваблювали різкі зміни в русі державних форм, політичні перевороти. Він розглядав державу, як результат взаємодії різних соціальних сил. Він констактував, що визначальним в ході історичного процесу є не суб'єктивні бажання і представлення людей, що нехай навіть стоять біля керма державного правління, а дії об'єктивних історичних законів, вплив дійсного ходу речей. Він вважав що владу в суспільстві не може здійснювати жодна людина, ні всі люди відразу. Як наслідок, з'являється організована меншість і вона управляє, тому що вона організована, а авторитет або влада лідера, корениться в підтримці прибічників. На його думку, всі основні конфлікти розвертаються між елітами: меншістю, що утримує влада, і меншістю, що йде до влади. Орієнтація на владу, прагнення її досягти таїть потенційну небезпеку для соціального порядку, гарантом якого виступає той, хто цю владу вже має. Вимоги, з якими виступає народ, обумовлені не самокорисливими потягами і витребеньками окремих громадян, які дуже суперечать один одному, а інтересами, загальними для всіх людей. Ці інтереси — безпека і недоторканість честі і майна, лише заради захисту цих інтересів народ виходить зі своєї пасивної ролі, вважав Макіавеллі. Він також відзначав, що друга відмінна риса народу – неспроможність до швидких дій і рухів та обмеженість бажань. В обгрунтуванні теорії еліт, Макіавеллі висунув припущення про циклічний розвиток державних форм: демократія; олігархія; аристократія; монархія.
62. Сучасні концепції еліти. Еліта та демократія.
Сучасні класичні концепції еліт сформульовані та розроблені в кінці XIX - на початку XX століть в працях соціологів Гаетано Моска і Вільфредо Парето, а також Ро-берта Міхельса, Макса Вебера, В'ячеслава Ліпинського, Гарольда Лассуелла та ін.. Сучасні теорії еліт різноманітні. Можна виділити ряд напрямків. Історично першою групою теорії еліт, стали концепції макіавеллістської школі (Моска, Парето, Міхельс, Гелбрейт, Дюверже, Ліпинський та ін.). Виниклі вже в XX ст. ціннісні теорії еліт намагаються подолати слабкості теорій еліт макіавеллістської школи. Концепції множинності, плюралізму еліт істотно збагачують і розвивають деякі демократичні настанови ціннісних теорій еліт. Соціологи Отто Штаммаєр, Давід Рісмеп, Сеймур Келлер, Роберт Даль та інші розцінюють концепції множинності еліт як заперечення елітарної теорії. Вплив кожної з еліт обмежений специфічною для неї сферою діяльності. Жодна з еліт не здатна домінувати в усіх сферах суспільного життя. Плюралізм еліт визначається складним суспільним розподілом праці, різноманітністю соціальних структур. Співвідношення еліти і демократії розглядається не тільки в спектрі протиставлення їх одна одній. Відсутність у західному суспільстві раціональної еліти розглядається як одна з головних причин кризи демократії. Необхідність елітарного правління зумовлюється самою демократією. Для збереження і зміцнення демократії вважається необхідним відродження консенсусу, для чого слід відновити авторитет еліти. Тому постійно уточнюється зміст понять еліта і демократія. Поєднання елітаризму з демократією вважається природним уже тому, що еліта, яка управляє, керує визнається необхідною для будь-якого суспільства, в тому числі і демократичного. Елітарна демократія передбачає плюралізм еліт, що забезпечує дисперсію, тобто розклад влади на основі протиборства і балансу політичних сил, наведених різноманітними елітами. Йде конкуренція еліт у боротьбі за владу. Маси, вибираючи між елітами, що конкурують, мають можливість повністю виливати на політику, виявляти свою волю і почуття. І взагалі, елітарна демократія не відкидає ідеї народного суверенітету -управління еліти в ім'я добра народу, суспільства.