48. Політична ідеологія.

Однією із форм політичної свідомості є політична ідеологія – цілісне, концептуальне відображення інтересів певних класів, соціальних груп та інших спільностей, пов’язане з боротьбою за владу, її здійснення і захист з метою реалізації цих інтересів. Без ідеології не може обійтися ніхто. Ідеологія особливо сильна в таких країнах, як Іран, досить міцна в США, меншою мірою відчувається в Західній Європі. Проте і тут присутня. На її духовному фундаменті будується національна свідомість народів цього регіону. Без перебільшення можна вважати, що кожна нація має свою ідеологію – німецька, французька, англійська, українська ідеологія. Жодні зміни в суспільному ладі, політиці не спроможні знищити те, що закладене в природі людини – потребу в ідеології як усвідомленій меті суспільної діяльності. Ідеологію не можна відокремити від влади, владних відносин. За допомогою ідеологічних категорій, зазначає К. Гаджієв, обґрунтовуються або заперечуються ті чи інші політичні інститути, політичні курси, соціально-політичні доктрини. Врешті-решт вона покликана надавати значимості інституційним стосункам між людьми, пояснювати політичні реальності в конкретно-історичних умовах. Проте ідеологія, підкреслюють О. Меннінг та Дж. Робінсон, не завжди може зобов’язати людину діяти певним чином, як це роблять правові норми. Не відданість власне ідеології, а членство в партії , яка діє іменем ідеології, зобов’язує її прихильників приймати політичні рішення. На відміну від партії ідеологія немає ні провідників, ні підлеглих. Вона має тільки прихильників. Ідеологія – це конституйований елемент політики, а не альтернатива їй. По-справжньму конструктивна ідеологія повинна відповідати життєвим реаліям і спиратися на досягнення науки. Правильно сформульовані ідеологічні доктрини дають змогу розробити адекватні підходи до соціальних процесів, проблем внутрішньої і зовнішньої політики. Інша справа коли ідеологія утопізується , саме це трапилося в колишньому СРСР.Відбулась тотальна ідеологізація суспільного життя . Вироблені моральні цінності людством замінювалися принципом « моральне все те, що служить перемозі комунізму». Ідеологія грає досить значну роль у формуванні такого фактора політичного процесу як громадська думка.

49. Соціальна група, як суб’єкт політики.

Поняття “соціальна група” було впроваджено в науку в XX ст. Американський соціолог Ч.Коолей поділив соціальні групи на первинні і вторинні. До первинних належать групи, що складаються з невеликої кількості людей, які безпосередньо контактують, мають особисті зв'язки, певну сталість буття. До вторинних належать великі групи людей, які не мають жодних особистих зв'язків, контактів. Отже, до первинних може належати сім'я, сусідські спільності, тимчасові групи відпочинку і т.д. До вторинних - співробітники на фабриці, політичні партії тощо. Вторинні групи виникли в період розпаду первісного суспільства, з початком формування наступних, більш складних і чисельних суспільств. З часом проходить подальша диференціація суспільства, крім первинних і вторинних, вирізняються формальні й неформальні групи. До формальних груп належать ті, хто об'єднаний будь-якими формальними зв'язками при виконанні суспільної ролі. До неформальних зараховуються ті, хто не є формальною групою, а також ті, кого об'єднують особисті зв'язки. Далі відбувається поділ на добровільні й недобровільні групи, зовнішні, внутрішні, групи натиску, референтні і т.п.

Людське суспільство складається з величезної кількості різноманітних груп. У політології панує погляд, що цю групову суспільну мозаїку можна впорядкувати з точки зору визначення суб'єктів політики. При тому можна скористатись спадком Ч.Г.Коолея й сказати, що існують первинні й вторинні суб'єкти політики. Але, вважається, що первинними суб'єктами політики є великі суспільні групи як організовані цілості, об'єднані спільністю інтересів і прагнень. Вторинними суб'єктами політики є різні сили - політичні інститути, їх органи, малі групи, певні об'єднання, які реалізують у кінцевому результаті інтереси і волю великих суспільних груп, відіграючи суттєву роль у політиці в залежності від своїх можливостей служити інтересам й політиці груп.

Первинні суб'єкти політики є вирішальними. Серед них розрізняються суб'єкти головні: нації, класи, верстви, та другорядні: групи маргінальні, малі групи. Все разом творить своєрідну суспільну політичну ієрархію, яка не є статичною, а перебуває в постійному русі. Серед вторинних суб'єктів можна виділити посередницькі суб'єкти та безпосередні суб'єкти - малі групи, об'єднання і навіть особи, що діють як представники вищеназваних організацій, або діють самостійно.