- •1. Предмет і методи політичної науки.
- •3. В.Липинський - теоретик українського консерватизму.
- •4. Етапи р-ку та принципи політичної доктрини лібералізму.
- •5. Принцип географічного детермінізму в політичній теорії
- •6. Влада як суспільне явище. Політична влада.
- •7.Панування. М. Вебер про панування.
- •8. Основні принципи реалізації влади. Джерела влади.
- •9. Концепції влади в сучасній політичній науці.
- •11. Державна та політична влада
- •13. Політична система: суть, структура та функції.
- •14. Механізм функціонування політичної системи. Теорія політичної системи д. Істона
- •15. Структура політичної системи.
- •16.Держава як політична організація суспільства. Н. Макіавеллі про державу.
- •17. Поняття, ознаки та структура держави. Функції держави.
- •18. Генеза держави. Теорії її походження.
- •21. Вчення г.Гегеля про громадянське суспільство.
- •22. Форми держави.
- •23. Форми державного устрою
- •24. Федеративні держави. Федералістські концепції в політичній думці України.
- •25.Форми державного правління. Арістотель та Платон про типологію форм правління.
- •26. Суверенітет держави. Теорія суверенітету ж.-ж.Руссо.
- •27. Політичні режими : сутність, ознаки та типи
- •30. Сутність тоталітаризму. Причини встановлення тоталітарних режимів.
- •31. Тоталітарний режим.
- •32. Перехідні режими: ознаки та стадії переходу
- •34. Демократія як тип політичної влади (принципи, інститути та процедури демократії).
- •35. Сучасні концепції демократії.
- •36. Політичний процес: суть і структура
- •39. Політичні рішення.
- •40. Вибори: роль та функції у політичному процесі.
- •41. Типи виборчих систем. Становлення виборчої системи в Україні
- •42. Суб’єкти політики. Людина та політика.
- •43. Політична соціалізація особи.
- •44. Політична поведінка.
- •45. Позаінституційні форми політичної поведінки. Натовп
- •48. Політична ідеологія.
- •49. Соціальна група, як суб’єкт політики.
- •50. Нації та етноси як суб’єкти політики
- •51. Політичні партії: суть, ознаки та функції.
- •52.Передумови та етапи становлення політичних партій.
- •53. Типологія політичних партій.
- •54. Функції політичних партій. Політичні партії в Україні
- •57. Структура та види політичних еліт, їх функції.
- •58. Теоретичні обгрунтування елітаризму.
- •59. Концепції еліт в. Парето та г. Моска
- •60. Р.Міхельс про олігархію.
- •61.Н. Макіавеллі та його вплив на формування теорії еліт.
- •62. Сучасні концепції еліти. Еліта та демократія.
- •63. Елітаризм в українській політичній думці ( в. Липинський, д. Донцов)
- •65. Політичні конфлікти.
40. Вибори: роль та функції у політичному процесі.
Вибори - це спосіб формування органів державної влади і наділення повноваженнями посадової особи через волевиявлення громадян. В умовах демократії вибори є головною функцією політичної участі громадян, в якій реалізується їхній вплив на формування політичних інститутів і процес вироблення політичних рішень.
До головних функцій виборів можна віднести такі:
- артикуляція інтересів різних соціальних груп;
- мирне вирішення конфлікту між політичними акторами, що претендують на владу;
- легітимація структур влади;
- політична соціалізація і мобілізація громадян.
Всі сучасні політичні режими використовують процедуру виборів для легітимації влади, але не усі вони дозволяють відобразити справжню волю народу. Тоталітарні й авторитарні режими демонструють ситуацію, яку американські політологи Р.Таагепера і М.Шугарт визначили як "вибір без вибору".
41. Типи виборчих систем. Становлення виборчої системи в Україні
Виборча система - це спосіб розподілу місць в органі державної влади між кандидатами залежно від результатів голосування виборців. Розрізняють три основних типів виборчої системи: : мажоритарна, пропорційна, змішана.
Мажоритарна виборча система – це голосування за кандидата по виборчому округу і визнання його обраним на основі одержаної ним більшості голосів виборців. За цією системою відбуваються парламентські вибори у 76 країнах світу (Велика Британія, Франція, США, країни Латинської Америки, Африки, Тихоокеанського басейну). Ця система є традиційною і найбільш прийнятною для країн з так званою двопартійною системою, тобто за наявності двох сильних політичних партій. Існують мажоритарні системи абсолютної та відносної більшості. За першою перемогу на виборах здобуває кандидат, який набрав 50% голосів плюс один голос. Під час виборів за мажоритарною системою відносної більшості членом парламенту стає депутат, який одержує більше голосів, ніж усі його суперники, навіть якщо це менше 50% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Пропорційна виборча система – це голосування за списки кандидатів від політичних партій або інших політичних сил і розподіл місць у парламенті (депутатських мандатів) пропорційно до кількості голосів, відданих за списки. Нині вибори за пропорційною системою відбуваються у 49 країнах світу, в тому числі у 25 європейських (Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Бельгія, Росія). Ця виборча система застосовується, як правило, в тих країнах, де є кілька впливових партій, але жодна з них історично не має стабільної більшості в парламенті.
Змішана виборча система є комбінацією, поєднанням мажоритарної і пропорційної виборчих систем. У Європі змішана виборча система застосовується в Німеччині, Італії, Угорщині, Польщі, а в останні роки – у Литві, Грузії. Змішані виборчі системи застосовуються в тих країнах, де йде пошук і становлення виборчих систем або існує необхідність досягнення компромісу між принципом представництва у парламенті різних політичних сил та стабільністю сформованого ними уряду. Найпростішим варіантом змішування є лінійне змішування: одна частина парламенту обирається за мажоритарним, інша – за пропорційним принципом (Німеччина, Литва, Грузія, Словенія). Іншим різновидом змішаної системи є структурне змішування: одна палата парламенту обирається за мажоритарною системою, а інша – за пропорційною. Ці різновиди виборчих систем застосовуються в Австралії, Італії, Польщі.
До недавнього часу вибори в парламент України проводились за лінійним змішуванням – із 450 депутатів 225 обиралися в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а інші 225 – за списками кандидатів у депутати від політичних партій, блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва. Вибори в органи місцевого самоврядування в Україні проводяться на основі мажоритарної системи відносної більшості.
В Україні 25 березня 2004 року прийнято новий Закон «Про вибори народних депутатів України», за яким вибори депутатів здійснюються за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі. Крім того, зміни відбулись і на рівні виборів до органів місцевого самоврядування: відтепер усі депутати на рівні Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, міських рад міст Києва та Севастополя, районних, районних у містах Київ та Севастополь, міських рад обиратимуться за пропорційною виборчою системою. Ці зміни були внесені до виборчої системи України Законом України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 року. Лише депутати сільських та селищних рад і далі обиратимуться за мажоритарною системою відносної більшості
