30. Сутність тоталітаризму. Причини встановлення тоталітарних режимів.

31. Тоталітарний режим.

Тоталітарний режим - режим, за якого державна влада здійснюється шляхом: обмеження або порушення основних прав людини, усунення легальних можливостей для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення; зосередження неконтрольованої населенням державної влади в руках правлячої верхівки або однієї особи; фактичного одержавлення суспільства, громадських організацій, релігії тощо. Це політичний режим, що характеризується відсутністю демократичних свобод, диктатурою і повним контролем держави над усіма сферами життя суспільства. Тоталітаризм як історична форма суспільного існування з’являється в епоху Нового часу і особливо характерний для диктаторських режимів XX століття.

Тоталітарні режими традиційно поділяють на "ліві" і "праві" форми. Правий або праворадикальний режим отримав розвиток в Італії з 1922 р. і в Німеччині з 1933 р. після приходу до влади А.Гітлера. Ліворадикальний (комуністичний) тоталітаризм утвердився в СРСР, в країнах Східної Європи і Азії, на Кубі.

Дві форми тоталітаризму відрізняються характером ідеологій (фашизм, націонал-соціалізм, комунізм), в тому числі завданнями, які ставлять перед масами партії. Деякі політологи виділяють третю, теократичну форму тоталітаризму.

32. Перехідні режими: ознаки та стадії переходу

Перехідний період складається з таких етапів: лібералізація, демократизація, консолідація. Дехто ще виділяє 4 етап соціалізація. Ознаки перехідного режиму: суспільство усвідомлює від чого воно відмовляється, непевність протікання транзиту, еліта має важливе значення для переходу.

34. Демократія як тип політичної влади (принципи, інститути та процедури демократії).

Демократія – форма правління в державі, при якій єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ.

Розрізняють пряму (безпосередню) і представницьку демократію.

Пряма (безпосередня) демократія — порядок, за якого рішення ухвалюються на основі безпосереднього і конкретного виявлення волі та думки всіх громадян.

Представницька демократія — порядок розгляду і вирішення державних і громадських питань повноважними представниками населення (виборними або призначеними).

Основні принципи демократії:

1) політична свобода - свобода вибору суспільного ладу і форми правління, право народу визначати і змінювати конституційний лад .

2) рівноправність громадян — означає рівність усіх перед законом, рівну відповідальність за скоєне правопорушення, право на рівний захист перед судом.

3)  виборність органів держави і постійний контакт із ними населення — допускає формування органів влади і місцевого самоврядування шляхом народного волевиявлення.

4)  поділ влади — означає взаємозалежність і взаємне обмеження різних гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової.

5) прийняття рішень за волею більшості при обов'язковому дотриманні прав меншості — означає поєднання волі більшості з гарантіями прав особи, яка перебуває в меншості — етнічній, релігійній, політичній;

6)  плюралізм — означає багатоманітність суспільних явищ, розширює коло політичного вибору, допускає не лише плюралізм думок, але й політичний плюралізм — множинність партій, суспільних об'єднань тощо с різними програмами та статутами, що діють у рамках конституції.

Інститути демократії — це легітимні і легальні елементи політичної системи суспільства, які безпосередньо створюють демократичний режим у державі через втілення в них принципів демократії.

Вибори — форма безпосередньої участі громадян в управлінні державою шляхом формування вищих представницьких органів, органів місцевого самоврядування, їх персонального складу.

Референдум — засіб вирішення шляхом голосування кардинальних проблем загальнонаціонального і місцевого значення.