23. Форми державного устрою

Державний устрій — спосіб організації адміністративно-територіальної, національно-територіальної єдності держави, особливості відносин між її складовими.

Розрізняють прості (унітарні) і складні (федеративні, конфедеративні) держави.

Унітарна держава — єдина держава, поділена на адміністративно-територіальні чи національно-територіальні одиниці, які не мають політичної самостійності, статусу державного утворення. У такій державі сформована єдина система вищих органів влади і управління, діє єдина конституція і єдине громадянство. У багатьох унітарних державах існують автономії, які відрізняються від звичайних адміністративно-територіальних одиниць поділу ширшими повноваженнями.

Федерація — союзна держава, до складу якої входять державні утворення — суб’єкти федерації. Суб’єкти федерації мають суверенітет, зберігають відносну самостійність. Основні ознаки федерації: єдина територія і збройні сили, спільні митниця, грошова і податкова системи, загальна конституція за наявності конституцій суб’єктів федерації, спільний уряд, єдине законодавство і громадянство (подвійне — для суб’єктів федерації).

Федерації є відносно молодими утвореннями. Історично їм передували імперії.

Конфедерація— союз суверенних держав, які зберігають незалежність і об’єднані для досягнення певних спільних цілей (переважно зовнішньополітичних, воєнних), для координації своїх дій. За конфедерації існує центральний керівний орган, якому надані чітко визначені повноваження. Його рішення приймаються і здійснюються тільки за згодою всіх держав, що входять до складу конфедерації. Правовою основою конфедерації є союзний договір, тоді як для федерації — конституція. Нині конфедерацій у світі не існує.

24. Федеративні держави. Федералістські концепції в політичній думці України.

Федерація — форма державного устрою, за якої вищі територіальні одиниці держави мають певну юридично визначену політичну самостійність, чим відрізняються від звичайних адміністративно-територіальних одиниць унітарної держави. Складові частини федерації - це своєрідні державо подібні утворення, які називають суб’єктами федерації, а територія федерації складається з територій її суб'єктів.

Основною ознакою федеративної держави є поділ суверенітету між двома рівнями (федеральним і суб'єктів федерації), що передбачає, зокрема існування двох систем державної влади та управління, кожна з яких діє у визначених межах. Характерною рисою федеративної держави є те, що поряд з федеральною конституцією, органами влади та законодавством свої конституції, закони, свою систему законодавчих, виконавчих та судових органів мають суб'єкти федерації. До відання федерації, як правило, належать найважливіші питання державного життя: зовнішня політика, оборона країни, фінанси, оподаткування, організація федеральних органів, розв'язання конфліктів між суб'єктами федерації. Компетенція суб'єктів федерації у цілому ширша, але вона зводиться переважно до питань, що не потребують однакового регулювання. До них віднесені організація органів місцевого самоврядування, громадський порядок, охорона довкілля, встановлення місцевих податків та ін.

Федеративність є зазвичай ознакою держав, які історично формувалися шляхом об’єднання чи завойовування різних територій.

В спадщині М.І. Костомарова велику роль відіграє федералістська концепція, котра в умовах самодержавної дійсності, як течія суспільно-політичної думки, набула революційного звучання і була зустрінута шаленим опором з боку консерваторів. Серед праць, присвячених висвітленню цієї концепції особливо місце посідає, зокрема, його стаття "Мысли о федеративним начале в Древней Руси". В цій роботі Костомаров приділив переважну увагу висвітленню саме принципів демократичного федералізму. Демократичний федералізм Костомарова не можна ототожнювати з іншими його різновидами, зокрема, з національно-державним федералізмом. Будучи федералістом-самостійником, прибічником загальнослов'янської федерації і демократизації Росії, він маніфестував в ній права українського народу на створення власної держави, вільний розвиток національної мови, культури, тощо. Його ідея панславізму ґрунтується не на зверхності однієї народності над іншими, а на рівноправності і загальній свободі.