1.2 Методи технічної підготовки юних футболістів

Під технічною підготовкою спортсмена розуміють ступінь освоєння спортсменом системи рухів (техніки виду спорту), відповідної до особливостей даної спортивної дисципліни й спрямованої на досягнення високих спортивних результатів [8, 14; 15, 17, 18].

Основним завданням технічної підготовки юного футболіста є навчання його основам техніки змагальної діяльності або вправ, що служать засобами тренування, а також удосконалювання вибраних для предмета змагання форм спортивної техніки.

Процес технічної підготовки здійснюється протягом усього багаторічного тренування спортсмена. У зв'язку, із чим багаторічний процес технічної підготовки спортсмена підрозділяють на кілька стадій.

Так, Курамшин Ю. Ф. виділяє 3 стадії багаторічної технічної підготовки футболіста:

1. стадію базової технічної підготовки;

2. стадію поглибленого технічного вдосконалювання й досягнення вищої спортивно-технічної майстерності;

3. стадію збереження спортивно-технічної майстерності.

Кожна стадія включає етапи, що полягають із річних циклів.

Найчастіше це найбільше яскраво виражене в підготовці висококваліфікованих спортсменів. Звідси випливає, що процес оволодіння й удосконалювання техніки рухів у рамках річного циклу тренування у кваліфікованих спортсменів багато в чому залежить від закономірностей придбання, збереження й подальшого розвитку спортивної форми. У зв'язку із цим у річному циклі він виділяє 3 етапи технічної підготовки:

1) пошуковий, спрямований на формування нової техніки змагальних дій (або її оновленого варіанта), поліпшення передумов її практичного освоєння, розучування (або переучування) окремих рухів, що входять до складу змагальних дій;

2) етап стабілізації, спрямований на поглиблене освоєння й закріплення цілісних навичок змагальних дій;

3) адаптивного вдосконалювання (пристосувального), спрямований на вдосконалювання сформованих навичок, збільшення діапазону їх доцільної варіативності (мінливості), стабільності (стійкості), надійності стосовно до умов основних змагань.

Таким чином, основним завданням технічної підготовки є становлення таких навичок виконання змагальних дій, які дозволили б спортсменові з найбільшою ефективністю використовувати свої можливості в змаганнях. Іншими словами головна мета технічної підготовки спортсмена — формування його технічної підготовленості. У цьому зв'язку, дамо визначення цьому виду підготовленості спортсмена й розкриємо її зміст.

Розрізняють основу техніки рухів, її визначальна ланка й деталі. Основа техніки — це сукупність тих ланок і частин динамічної, кінематичної й ритмічної структури руху, які, безумовно, необхідні для розв'язку рухового завдання певним способом (необхідна послідовність у прояві м'язових сил; необхідний склад рухів, погоджених у просторі й у часі й ін.). Випадання або порушення хоча б одного елемента або співвідношення в даній сукупності унеможливлює сам розв'язок рухового завдання [8, 15].

Деталі техніки — це другорядні особливості руху, що не порушують його основного механізму. Деталі техніки можуть бути різними в різних спортсменів і в більшості випадків залежать від їхніх індивідуальних морфологічних і функціональних особливостей (наприклад, маховий рух сильний або мало зігнутою ногою при стрибках у висоту). Правильне використання індивідуальних особливостей характеризує індивідуальну техніку, яка для даного особи ( при дотриманні всіх загальних правил раціональної техніки) є найбільш зробленою (збільшеної згинання ніг на останніх кроках розбігу в деяких провідних бігунів, своєрідне співвідношення фаз у потрійному стрибку і т.д.).

Критеріями «техніки» (технічної майстерності) найчастіше називають: обсяг техніки, різнобічність техніки, раціональність і ефективність техніки, а також освоєння техніки [15].

Обсяг техніки визначається сукупністю технічних прийомів, якими володіє учень. У практичній роботі вчитель повинен по можливості навчити своїх учнів усьому технічному арсеналу даного виду спорту. До реалізації цього арсеналу слід прагнути не тільки на тренуваннях, але й на змаганнях. Збільшення змагального обсягу техніки досягається за допомогою постійного розучування нових приймань і вдосконалювання вже освоєних у різних ситуаціях. Як випливає из сказаного, технічні прийомів, якими володіє учень, можуть бути освоєні на рівні рухових умінь або рухових навичок. Імовірно, їхнє володіння на рівні навички є основною передумовою використання їх не тільки в спокійній обстановці (на уроці, на тренуванні), але й у стресовій ситуації (на змаганні).

Таким чином, кількісно освоєння техніки можна оцінити по показниках зниження ефективності техніки (наприклад, точності ударів по воротах) в ускладнених умовах у порівнянні зі звичайними.

Узагальненими завданнями в процесі багаторічної підготовки юних футболістів є:

Зміцнення здоров'я, сприяння правильному фізичному розвитку й різносторонній фізичній підготовленості.