6Поняття,види та форми правочинів.Недійсність

Розрізняються такі форми вчинення правочинів: конклюдентними діями,шляхом мовчання,усно письмово, письмово з нотаріальним посвідченням;письмово з дотриманням спеціальних вимог. Правочи́ном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Види правочину односторонній;дво- чи багатосторонній. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти змісту правочину;дефекти форми; дефекти суб’єктного складу; дефекти волі — невідповідність волі та волевиявлення.

7.Пооняття та види цивільно-правових договорів. Порядок їх укладення.Поняття,види зобов’язань. Підстави виникнення і припинення

Договір є основною підставою виникнення зобов'язально-правових відносин (зобов'язань), який встановлює певні суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки для сторін, що його уклали. Розрізняють договори реальні й консенсуальні.

Реальні договори вважаються укладеними, тобто набувають юридичного значення лише з моменту фактичного здійснення певних дій .Консенсуальні договори вважаються укладеними і набувають юридичного значення з моменту досягнення угоди з основних умов договору. За підставами укладання всі договори поділяються на вільні та обов'язкові. Вільні - це такі договори, укладання яких залежить від розсуду сторін. обов'язкових договорів є обов'язковим для однієї або обох сторін. Залежно від юридичної спрямованості цивільно-правові договори поділяють на основні та попередні. Основний договір безпосередньо породжує права і обов'язки сторін, пов'язані з переміщенням матеріальних благ, передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг і т.п. Попередній договір - це угода сторін про укладення основного договору в майбутньому. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Зобов’язання являє собою такі правовідносини, в силу яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають за таких підстав: договорами та іншими правочинами; внаслідок створення літературних, мистецьких творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної діяльності; через заподіяння матеріальної та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Крім того, зобов’язання можуть виникати безпосередньо з акта цивільного законодавства. Згідно з Цивільним кодексом України зобов’язання припиняються: виконанням, зарахуванням, передачею відступного; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; за домовленістю сторін; внаслідок зміни плану; неможливістю виконання; смертю громадянина або ліквідацією юридичної особи. За однооб'єкгним зобов'язанням кредитор має право вимагати від боржника виконання певної визначеної дії. Альтернативне зобов'язання - це зобов'язання, змістом якого є право вимоги і відповідний йому обов'язок здійснити одну з кількох дій на вибір. факультативні зобов'язання це такі зобов'язання, в силу яких боржник повинен виконати певну дію, але йому надається можливість замість цієї дії виконати іншу. Солідарні зобов'язання мають місце, коли кожен із боржників повинен виконати зобов'язання повністю. Зобов'язання вважається дольовим, якщо кожний із боржників зобов'язаний виконати певну дію в певній частиш. Додатковим є зобов'язання, мета якого забезпечити виконання головного зобов'язання. Договірні зобов'язання виникають із укладених між сторонами договорів. Підставою виникнення позадоговірних зобов'язань є: заподіяння шкоди, рятування майна, безпідставне збагачення. Односторонньо-вольові зобов'язання виникають із односторонніх угод

8.Поняття,мета,підстави та умови цивільно-правової відповідальності.Загальні підстави відповідальн.за завдану майнову шкоду. Дольова,солідарна та субсидіарна,договірна та позадоговірна відповідальн.Особливості відпов. малолітніх та неповнолітн.осіб.

Цивільно-правова відповідальність – це встановлена законом негативна реакція держави на цивільне правопорушення, що виявляється в позбавленні особи певних цивільних прав чи накладенні на неї обов’язків майнового характеру. Договірна відповідальність настає в разі порушення умов договору.Позадоговірна відповідальність настає у випадку заподіяння шкоди майну чи здоров’ю, якщо між заподіювачем шкоди і потерпілим не було цивільно-правового договору. дольова відповідальність передбачає, що кожна з зобов’язаних осіб несе відповідальність тільки у своїй частці.Солідарна відповідальність передбачає, що кредитор має право звернути стягнення як в частині, так і в цілому на майно всіх боржників, частини їх або одного з них. Субсидіарна відповідальність передбачає наявність крім основного боржника ще й додаткового. неповнолітній у віці від 15 до 18 років сам несе відповідальність за вчинену ним шкоду за наявності у нього власного майна. Якщо неповнолітній не має такого майна, або майна недостатньо, відшкодовувати заподіяну ним шкоду зобов’язані його батьки чи піклувальники, які несуть субсиді-арну відповідальність. (мета цивільно-правової відповідальності полягає у поновленні порушених майнових прав кредитора,"! її розмір за звичайних умов має відповіда­ти розміру завданих збитків). Умови цивільно - правової відповідальності поділяються на загальні та спеціальні. підставою цивільно - правової відповідальності є правопорушення як юридичний факт. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.