51.Перевірка рішень,ухвал,постанов у порядку нагляду та за новоявленими обставинами

Перегляд господарським судом рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами є одним із передбачуваних способів перевірки правильності вирішення справ. Ця стадія поряд із апеляційним й касаційним провадженнями покликана сприяти винесенню законних і обґрунтованих рішень, захисту прав та інтересів суб’єктів господарської діяльності. Перегляд актів господарського суду за нововиявленими обставинами — це самостійна стадія господарського процесу, яка має свій суб’єктний склад, об’єкт, зміст, підстави перегляду. Характерним для перегляду рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами є те, що питання про незаконність чи необґрунтованість судового рішення виникає у зв’язку з нововиявленими обставинами, і не пов’язане із судовою помилкою, оскільки в основу судового рішення, що переглядається, були покладені правильні висновки на підставі оцінки зібраних у справі доказів.Нововиявлені обставини — це юридичні факти, які існують в момент розгляду справи і мають суттєве значення для її вирішення, та які не були і не могли бути відомі ні заявнику, ні суду, який розглядав справи. До кола осіб, які можуть звертатися з вимогою перегляду рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами, належать сторони і прокурор, який має право на таке подання. Заява сторони, подання прокурора про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами подаються до того господарського суду, який прийняв судове рішення.    Заява сторони або подання прокурора мають бути поданими до господарського суду не пізніше двох місяців з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Заява, подання прокурора про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження.Заявник зобов’язаний надіслати іншим сторонам копію заяви та додані до неї документи. Докази, що підтверджують надіслання копії заяви, додаються до заяви, як і докази про сплату державного мита.

52.Виконання рішень,ухвал,постанов господарського суду

Кожне рішення господарського суду повинно бути виконане у встановленому законодавством порядку, тобто реалізоване для досягнення тієї мети, про яку дбала зацікавлена організація, коли зверталася до господарського суду. В іншому випадку звернення до цього органу виявилося б непотрібними витратами коштів, сил, часу сторін і господарського суду, оскільки захист прав є не що інше, як його реальне, в необхідних випадках — примусове здійснення.    Примусове виконання судових рішень забезпечує їх сталість, гарантує здійснення справ, визнаних рішенням господарського суду, і виконання підтверджених ним обов’язків. Виконавче провадження — це стадія господарського процесу, в якому спеціальні органи держави провадять примусове здійснення справ суб’єктів господарювання, які підтверджені рішенням господарського суду. Як стадія господарського процесу виконання судових рішень здійснюється в процесуальній формі,    Чітке і своєчасне виконання всіх рішень господарського суду робить діяльність його органів ефективною. Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

1.Авторське право— набір виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності.

2.Амнíстія — повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів. Здійснюється за рішенням глави держави або вищого представницького органу влади.

3.Вина — це обов’язкова ознака суб’єктивної сторони будь-якого злочину, яка визначає його психологічний зміст і є необхідною умовою кримінальної відповідальності.

4.Відпустка — це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.

5.Власність — володіння речами; речі, рухомі й нерухомі, що комусь належать

6.Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство.

7.Дисципліна — це певний порядок поведінки людей, що забезпечує узгодженість їх дій у колективі, суспільному і державному житті

8.Дисциплінарна відповідальність — різновид юридичної ретроспективної відповідальності працівника за порушення трудової дисципліни з застосуванням до нього догани та звільнення.

9 дисциплінарне стягнення - стягнення (покарання), що накладається на працівника у зв'язку з порушенням ним трудової дисципліни, на військовослужбовця - у зв'язку з порушенням ним військової дисципліни і на державного цивільного службовця - у зв'язку з порушенням ним службової дисципліни.

10.Договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

11.Задаток - це грошова сума, що видається однією з договірних сторін другій стороні в підтвердження договору і забезпечення його виконання.

12.Запові́т — правовий документ, являє собою зроблене у встановленій законом формі розпорядження дієздатного громадянина (заповідача) на випадок смерті про належне йому майно.

13.зарплата — винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

14.Застáва— один із засобів забезпечення зобов'язань Застава — це страховка погашення кредиту.

15.Зло́чин — злодіяння, злий вчинок з точки зору тієї чи іншої системи цінностей, людини, групи людей, чи людства в цілому.

16.Зобов'яза́льне пра́во — одна з найважливіших підгалузей цивільного права, норми якої регулюють широке коло відносин, головне місце серед яких належить відносинам майнового обігу

17Зобов'язання — вимоги, які пред'являються на активи підприємства кредиторами, або іншими словами, нерегульована заборгованість підприємства

18Iндивiдуальнi трудовi спори — це протиріччя мiж пра­цiвником i власником (уповноваженим ним органом), що виникли в процесі трудових і пов’язаних з ними правовiдносин.

19Інтелектуальна власність - результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини ( автора, виконавця, винахідника та інш. ) або кількох осіб.

20.КОЛЕКТИВНА ВЛАСНІСТЬ — привласнення об’єктів власності (засобів виробництва, цінних папе­рів, патентів, ліцензій тощо) колективом фізичних або юридичних осіб.

21Колекти́вний до́гові́р— угода, яка укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою) і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами

22Колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; г) невиконання вимог законодавства про працю. 23Контра́кт — письмова угода, договір, за яким сторони, що його уклали, мають взаємні зобов'язання.

24Крайня необхідність є обставиною, за наявності якої особа може заподіяти шко­ду правоохоронюваним інтересам третіх осіб (непричетних до ситуації, що склалась) із метою відвернення небезпеки, яка загрожує особі,

25Криміна́льна відповіда́льність — різновид юридичної відповідальності, обов'язок особи, яка вчинила злочин, зазнати державного осуду в формі кримінального покарання

26Мілі́ція — у сучасній Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, покликаний захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань

27Міністе́рство вну́трішніх справ Украї́ни) — центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

28Необхідна оборона — дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільне небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони^[1].

29Неосудність — це визнана судом   невинність л не відповідальність особи, що під час здійснення суспільно небезпечного діяння, передбаченого карним законом, у силу свого психічного стану, викликаного хронічною щиросердечною хворобою, тимчасовим розладом щиросердечної діяльності, слабоумством або іншим хворобливим розладом, не могло усвідомлювати свої дії або керувати ними.

30Неустойка - це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання (наприклад, прострочення строків виконання зобов’язання).

31Об'єкт злочину — це те, на що посягає особа, яка вчиняє злочинне діяння. Об'єктом злочину завжди виступає те благо, якому злочином завдається реальна шкода чи створюється загроза заподіяння такої шкоди

32.Матеріальна відповідальність - Матеріальна відповідальність — це покладення на особу у зв'язку із вчиненням нею протиправного винного діяння, внаслідок якого підприємству було заподіяно майно­ву шкоду чи порушено його майнові інтереси, обов'язку ком­пенсувати цю шкоду в натурі або сплатити завдані збитки.

33.Об’єктивна сторона складу злочину – це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону злочину і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його шкідливі наслідки та причино вий зв’язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.

Оплата праці — це будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Підприє́мство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

Покара́ння —. Засіб впливу на того, хто вчинив який-небудь злочин, має якусь провину.

Помилування- заміна покарання або невідбутої її частини більш м'яким покаранням, повному або частковому звільненні від відбування покарання, або заміні довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком на 25 років або більше.

Порука – обов'язок поручителя перед кредитором нести відповідальність за порушення боржником своїх зобов'язань.

Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності.

Правозахисні організації в Україні утворюються для здійснення діяльності по захисту фізичних і юридичних осіб від правопорушень та зловживань правом із боку суспільства, держави, місцевого самоврядування, недержавних об'єднань людей та окремих фізичних осіб.

Правопору́шення  — протиправне, винне, суспільно небезпечне або шкідливе діяння деякого спроможного суб'єкта, яке спричиняє шкоду інтересам суспільства, держави або особи i тягне за собою юридичну відповідальність

Правосуддя — самостійна галузь державної діяльності, яку здійснює суд шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ.

Правочи́ном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Представни́цтво — правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Прокуратура України є єдиною централізованою системою органів державної влади, яка відповідно до Конституції України та законів України здійснює обвинувальну, представницьку та наглядову функції.

Слу́жба безпе́ки Украї́ни — державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України

Спадкове право, ділянка цивільного права, що визначає порядок переходу майна померлої особи до її спадкоємців.

Спадкува́нням є перехід прав та обов'язків від померлої фізичної особи до інших осіб

Суб'є́кт зло́чину — осудна фізична особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Суб'єктивна сторона злочину — це внутрішня сторона злочину, бо вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину.

Суд — державний орган, що здійснює правосуддя у формі розгляду і рішення цивільних, кримінальних, адміністративних і інших категорій справ у встановленому законом конкретної держави процесуальному порядку.

Суддя́ - людина, яка чинить суд, судить, тобто висловлює свою думку стосовно тих чи інших вчинків людей

Судова діяльність є різновидом юридичної діяльності, якій притаманні ознаки як правоохорони, так і правозахисту.

Судова система України становить сукупність усіх судів держави, заснованих на єдиних засадах організації і діяльності, що здійснюють судову владу.

Трудови́й догові́р — угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за якою працівник зобов'язується виконувати роботу,

Трудовий контракт є документом, що фіксує згоду сторін на встановлення трудових правовідносин і регулює їх.

Трудові спори це неврегульовані внаслідок безпосередніх переговорів розбіжності між працівником і роботодавцем з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці.

Угоди — дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Цивільна дієздатність — це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання

Цивільною правоздатністю називається здатність особи мати цивільні права і нести цивільні обов'язки

Цивільно-правова відповідальність – це такий вид юридичної відповідальності, яка наступає за невиконання або неналежне виконання зобов’язань (договорів) і яка передбачена в діючому цивільному законодавстві або угодою сторін, що не суперечить чинному законодавству.

Юриди́чна осо́ба — суб'єкт права, здатний від власного імені набувати права і обов'язки, за умови реєстрації у встановленому законом порядку