- •1.Аграрне право: поняття та особливості
- •2.Особливості аграрних правовідносин
- •3. Методи аграрного права:
- •4. Система ап і його співвідношення з іншими галузями права
- •5. Поняття та загальна хар-ка джерел ап
- •6. Класифікація джерел
- •7. Ку та зу як джерела ап
- •8. Підзаконні нормативні акти, як джерела ап
- •9. Локальні нормативні акти
- •10. Значення судової практики в регулюванні аграрних правовідносин.
- •11. Проблеми і шляхи удосконалювання аграрного законодавства України.
- •12. Класифікація суб'єктів аграрного права.
- •13. Поняття і види сільськогосподарських підприємств.
- •14. Правовий статус сільськогосподарських кооперативів і аграрних господарських товариств.
- •15. Правовий статус державних аграрних товаровиробників.
- •16. Правовий статус фермерських господарств.
- •17. Умови і порядок створення фермерського господарства.
- •18. Правовий статус особистих селянських господарств.
- •19. Правовий статус підсобних господарств промислових підприємств.
- •20. Правові гарантії забезпечення господарської самостійності с/г підприємств.
- •21. Реорганізація і ліквідація суб'єктів аграрного господарювання.
- •22. Особливості визнання сільськогосподарського підприємства банкрутом.
- •23. Особливості банкрутства фермерського господарства.
- •25. Правовий статус громадян як учасників аграрних правовідносин.
- •26. Права й обов'язки громадян – працівників сільськогосподарських підприємств.
- •27. Право членства в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу.
- •28. Права й обов'язки членів сільськогосподарських підприємств кооперативного типу.
- •29. Право засновництва (участі) в аграрних корпоративних підприємствах.
- •30. Права й обов'язки засновників (учасників) сільськогосподарських підприємств корпоративного типу.
- •31. Органи управління та контролю у сільськогосподарських кооперативах
- •32.Органи управління та контролю у сільськогосподарських товариствах.
- •33. Розвиток підприємництва в сільському господарстві
- •34.Поняття, сутність, принципи державного управління апк.
- •35.Форми і методи державного регулювання сільського господарства.
- •36.Ліцензування і патентування видів сільськогосподарської діяльності.
- •37.Загальна характеристика і система органів державного управління в апк.
- •38. Органи контролю та інспекції в апк.
- •39. Гарантії забезпечення законності при здійсненні державного управління апк.
- •40. Правовий режим майна в сільському господарстві. Фонди сільськогосподарських підприємств.
- •41. Право державної власності на майно в сільському господарстві: суб'єкти, об'єкти, зміст.
- •42. Право колективної власності в сільському господарстві: суб'єкти, об'єкти, зміст.
- •43. Право приватної власності в сільському господарстві: суб'єкти, об'єкти, зміст.
- •44. Гарантії і захист майнових прав сільськогосподарських підприємств.
- •45. Земельна правосуб'єктність сільськогосподарських підприємств.
- •46. Право власності на землю сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств.
- •47. Право орендного землекористування в аграрному виробництві.
- •48. Договір оренди землі: сторони, істотні умови, умови набуття чинності.
- •49. Право користування землею в сільському господарстві.
- •50. Зміст і реалізація права на земельну частку (пай).
10. Значення судової практики в регулюванні аграрних правовідносин.
Важливу роль у застосуванні норм аграрного права, зокрема тих, що визначають правосуб'єктність сільськогосподарських підприємств, міжгосподарських об'єднань, робітників і службовців, відіграють правоохоронні органи, їх діяльність здійснюється на підставі чинного законодавства, в тому числі й актів, які є джерелами аграрного права. Ефективність правозастосування в цих випадках значною мірою забезпечується постановами Пленуму Верховного Суду України у справах, стороною в яких виступають сільськогосподарські підприємства або міжгосподарські організації.
Значну роль у юридичному захисті порушених майнових прав та інтересів сільськогосподарських підприємств відіграє Вищий господарський суд України. З метою належного правозастосування він спрямовує діяльність господарських судів відповідними вказівками, викладеними в постановах та роз'ясненнях.
До джерел аграрного права належать інформаційні документи, листи і вказівки Вищого спеціалізованого господарського суду і постанови Пленуму Верховного Суду України. На основі аналізу і узагальнення арбітражної та судової практики висловлюються роз'яснення, тлумачення і намічаються напрями найбільш правильного застосування чинного законодавства.
11. Проблеми і шляхи удосконалювання аграрного законодавства України.
Недоліки аграрного законодавства: 1) аграрне законодавство складається з великої кількості нпа, що мають різну юридичну силу; 2) значну частину законодавства складають відомчі нпа; 3) "розкиданість" аграрно-правових норм по законодавчих і підзаконних актах, що належать до інших галузей права; 4) певна частина підзаконних нпа містить правові норми, що суперечать актам вищої юридичної сили; 5) правові норми багатьох законів є банкетними, мають декларативний характер, тому не завжди реалізовуються на практиці. Велика частина суспільних відносин, які виникають у сфері сільськогосподарського виробництва, довший час залишалася (і залишається) не врегульованою на законодавчому рівні. Законодавчого врегулювання потребують аграрно-трудові відносини, права селян, правове становище державних, приватних підприємств в аграрному секторі економіки, інших аграрних суб’єктів тощо
На сьогодні, ні в кого не викликає сумніву потреба в систематизації аграрного законодавства, оскільки такий прийом здатен підвищити ефективність його впливу на суспільні аграрні відносини. Систематизація нпа – діяльність, пов’язана з упорядкуванням і вдосконаленням законодавчих та інших нормативно-правових актів, зі зведенням їх у внутрішньо узгоджену систему. Її формами виступають кодифікація, інкорпорація, консолідація. Інкорпорація — це об'єднання групи чинних нпа у одному збірнику за певним критерієм (хронологічним, тематичним тощо) без зміни їхнього змісту. Консолідація – об'єднання нормативних актів, виданих у різний час з одного й того ж питання, але зосереджених у різних актах у новий єдиний акт зведеного характеру. Такий акт є новим за формою, але не за змістом. Кодифікація — це змістовна переробка, узгодження й об'єднання певної групи юридичних норм, пов'язаних спільним предметом правового регулювання, в єдиному нормативному акті.
Розробка і прийняття Аграрного кодексу України стане потужним стимулом для удосконалення аграрного законодавства. Аграрний кодекс як єдиний кодифікований акт дозволить уніфікувати механізм правового регулювання аграрних відносин, роздроблений різними за ієрархією нормативно-правовими актами чинного аграрного законодавства, що призводить до виникнення непотрібного дублювання, суперечностей, розбіжностей, неврегульованості єдиного органічного масиву аграрних правовідносин.
Крім систематизації аграрного законодавства, для підвищення ефективності законодавчого регулювання аграрних відносин необхідно: 1) визначити перспективи розвитку аграрної сфери економіки України; 2) розробити найближчі, короткострокові та стратегічні напрями розвитку аграрного законодавства; 3) запровадити умови та механізм ефективної реалізації аграрного законодавства; 4) вивчити досвід країн ЄС по розробці аграрного законодавства; 5) адаптувати аграрне законодавство відповідно до вимог Світової організації торгівлі.