46. Право власності на землю сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств.

Сільськогосподарським кооперативам, фермерським госпо­дарствам, сільськогосподарським господарським товариствам та ін­шим недержавним сільськогосподарським підприємствам земля може належати на праві приватної власності, що означає наявність у цих суб’єктів правомочностей стосовно володіння, користування та розпо­рядження земельною ділянкою.

Загальні ознаки права власності на землю:

Відповідно до ст. 82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підпри­ємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; вне­сення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; при­йняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом. Зазначені підстави набуття права приватної власності юридичних осіб відрізняються від підстав набуття права приватної власності громадя­нами України. Юридичні особи не можуть одержувати безоплатно земельні ділянки із земель державної та комунальної власності, а тіль­ки за плату. Покупцями земель сільськогосподарського призначення вони можуть бути, якщо їх установчими документами передбачено ведення сільськогосподарського виробництва. Згідно з п. 14 Перехідних положень ЗК України до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та ринок земель забороняється внесен­ня права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств.

Розпочинати використання земельної ділянки можна лише після встановлення її меж у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право на неї. Таким документом є державний акт на право власності на земельну ділянку, який підлягає державній реєстрації.

Відповідно до п. 15 Перехідних положень ЗКУ до набрання чин­ності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускаються: а) купівля-продаж земельних ділянок сіль­ськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сіль­ськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в на­турі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передання їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу зе­мельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Згідно з п. 13 Перехідних положень ЗК України на період до 1 січня 2015 р. громадяни і юридичні особи мо­жуть набувати право власності на землі сільськогосподарського при­значення загальною площею до 100 га. Цю площу може бути збільше­но у разі успадкування земельних ділянок за законом.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність із земель державної або комунальної власності. Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). Земельні ділянки, розмір яких перевищує встановлений розмір, передаються громадянам у приватну власність для ведення фермерського господарства на підставі цивільно-правових угод. Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури. Землі лісового і водного фондів, що входять до складу сільськогосподарських угідь, не можуть передаватися у приватну власність для ведення фермерських господарств, за винятком невеликих - до 5 гектарів ділянок лісів у складі угідь фермерського господарства і невеликих - до 3 гектарів ділянок під замкненими природними водоймами. Фермерське господарство має право проводити залісення частини земель та будувати замкнену водойму на земельній ділянці, що належить фермерському господарству чи його членові на праві приватної власності.

Землі колективного с/г підприємства. Земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об'єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань. Члену підприємства, який побажав вийти з його складу для організації фермерського господарства, земельна ділянка надається із земель запасу, а в разі їх відсутності - із земель підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена колективу. Звернення стягнення на земельну ділянку за претензіями кредиторів може бути здійснено за рішенням суду лише у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення.