- •1.Аграрне право: поняття та особливості
- •2.Особливості аграрних правовідносин
- •3. Методи аграрного права:
- •4. Система ап і його співвідношення з іншими галузями права
- •5. Поняття та загальна хар-ка джерел ап
- •6. Класифікація джерел
- •7. Ку та зу як джерела ап
- •8. Підзаконні нормативні акти, як джерела ап
- •9. Локальні нормативні акти
- •10. Значення судової практики в регулюванні аграрних правовідносин.
- •11. Проблеми і шляхи удосконалювання аграрного законодавства України.
- •12. Класифікація суб'єктів аграрного права.
- •13. Поняття і види сільськогосподарських підприємств.
- •14. Правовий статус сільськогосподарських кооперативів і аграрних господарських товариств.
- •15. Правовий статус державних аграрних товаровиробників.
- •16. Правовий статус фермерських господарств.
- •17. Умови і порядок створення фермерського господарства.
- •18. Правовий статус особистих селянських господарств.
- •19. Правовий статус підсобних господарств промислових підприємств.
- •20. Правові гарантії забезпечення господарської самостійності с/г підприємств.
- •21. Реорганізація і ліквідація суб'єктів аграрного господарювання.
- •22. Особливості визнання сільськогосподарського підприємства банкрутом.
- •23. Особливості банкрутства фермерського господарства.
- •25. Правовий статус громадян як учасників аграрних правовідносин.
- •26. Права й обов'язки громадян – працівників сільськогосподарських підприємств.
- •27. Право членства в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу.
- •28. Права й обов'язки членів сільськогосподарських підприємств кооперативного типу.
- •29. Право засновництва (участі) в аграрних корпоративних підприємствах.
- •30. Права й обов'язки засновників (учасників) сільськогосподарських підприємств корпоративного типу.
- •31. Органи управління та контролю у сільськогосподарських кооперативах
- •32.Органи управління та контролю у сільськогосподарських товариствах.
- •33. Розвиток підприємництва в сільському господарстві
- •34.Поняття, сутність, принципи державного управління апк.
- •35.Форми і методи державного регулювання сільського господарства.
- •36.Ліцензування і патентування видів сільськогосподарської діяльності.
- •37.Загальна характеристика і система органів державного управління в апк.
- •38. Органи контролю та інспекції в апк.
- •39. Гарантії забезпечення законності при здійсненні державного управління апк.
- •40. Правовий режим майна в сільському господарстві. Фонди сільськогосподарських підприємств.
- •41. Право державної власності на майно в сільському господарстві: суб'єкти, об'єкти, зміст.
- •42. Право колективної власності в сільському господарстві: суб'єкти, об'єкти, зміст.
- •43. Право приватної власності в сільському господарстві: суб'єкти, об'єкти, зміст.
- •44. Гарантії і захист майнових прав сільськогосподарських підприємств.
- •45. Земельна правосуб'єктність сільськогосподарських підприємств.
- •46. Право власності на землю сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств.
- •47. Право орендного землекористування в аграрному виробництві.
- •48. Договір оренди землі: сторони, істотні умови, умови набуття чинності.
- •49. Право користування землею в сільському господарстві.
- •50. Зміст і реалізація права на земельну частку (пай).
40. Правовий режим майна в сільському господарстві. Фонди сільськогосподарських підприємств.
Правовий режим майна – це встановлений правовими засобами порядок і умови придбання (присвоєння) майна, здійснення суб'єктами права повноважень володіння, користування і розпорядження ним, реалізація функцій управління майном, а також його правова охорона. Майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.
Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.
Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.
Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.
Джерелами формування майна суб'єктів господарювання є:
грошові та матеріальні внески засновників;
доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);
доходи від цінних паперів;
капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів
(комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів;
кредити банків та інших кредиторів;
безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і
громадян;
інші джерела, не заборонені законом.
Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери.
Майно може належать на праві власності, користування, господарського відання та оперативного управління (див. пит. 41-43)
Сільськогосподарські підприємства мають бути забезпечені необхідною кількістю відповідних засобів виробництва і насамперед засобами праці, які називають основними засобами виробництва. Вони беруть участь у виробництві протягом кількох робочих циклів або років, і їх вартість переноситься на собівартість виробленої продукції або виконаної роботи відповідними частинами, хоча вони до кінця використання зберігають свою натуральну форму.
Предмети праці називають оборотними засобами. Вони беруть участь у виробництві протягом лише одного виробничого циклу і їх вартість переноситься на собівартість продукції або виконаних робіт повністю (корми, насіння, нафтопродукти тощо). Для наступного виробничого циклу оборотні засоби повинні бути поновлені в натуральній формі.
У грошовому виразі основні та оборотні засоби становлять виробничі фонди. Між основними та оборотними фондами у кожному господарстві має бути раціональне співвідношення для здійснення нормального виробничого процесу.
Існує єдина класифікація основних фондів у сільськогосподарських підприємствах. Вони, зокрема, поділяються на виробничі й невиробничі фонди (будівлі житлового і культурно-побутового призначення та ін.). Основні виробничі фонди, у свою чергу, складаються з фондів сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення (промислових виробництв, торгівлі, будівництва тощо). Особливе значення для виробництва в сільськогосподарських підприємствах мають основні виробничі фонди сільськогосподарського призначення.
Вони поділяються на:
будівлі (тваринницькі, ремонтна майстерня і т. ін);
споруди (меліоративні споруди, греблі, дороги тощо);
передавальне устаткування (наприклад, трубопроводи);
машини і обладнання, в тому числі: силові машини і обладнання (трактори, силові установки); робочі машини і обладнання (комбайни, сільськогосподарські машини, обладнання тваринницьких ферм, ремонтних майстерень, гаражів і т.ін.); вимірювальні прилади і лабораторне обладнання; обчислювальна техніка; інші машини і обладнання.
транспортні засоби (автомобілі, гужовий і водний транспорт, тракторні і автомобільні причепи, автокари та ін.);
виробничий і господарський інвентар;
робоча худоба;
продуктивна худоба;
багаторічні насадження;
капітальні витрати для поліпшення земель (крім споруд);
інші основні засоби.
У сільськогосподарських підприємствах переважають основні виробничі фонди. Серед них більше половини становлять будівлі і споруди, а машини і обладнання — 10–20%
