3. Методи аграрного права:

Метод рівності. Саме поняття рівності передбачає, що суб'єкти сг діяльності, вступаючи в правовідносини, діють як рівноправні і незалежні один від одного суб'єкти. Проте незалежність не є абсолютною огляду на те, що суб'єкт діє на території держави і зобов'язані підкорятися встановленим державою законам і правилам.

Метод влади і підпорядкування. У теоретичному плані цей метод адміністративного права, і як такий він не повинен мати місце в аграрних правовідносинах, але цей метод завжди був і є важливим інструментом, який сприяє пограбуванню села.

Методи заборони і прямих приписів. У зв'язку із здійсненням земельної та аграрної реформ, одним з наслідків яких став перехід від переважно адміністративних методів регулювання, характерних для командно-адміністративної системи, до переважно економічних методів, широкому застосуванню методу дозволу, утвердженню принципу "дозволено все, що не заборонено законом".

Диспозитивний метод правового регулювання надає більшу свободу для прояву ініціативи та підприємливості. Диспозитивний метод знайшов своє відображення в конституційних нормах і нормах спеціальних законів (Закон "Про селянське фермерське господарство", "Про сільськогосподарську кооперацію").

Методи державного впливу:

1) метод диспозитивного впливу на поведінку суб'єктів аграрного права, тобто надання їм можливості вільно і самостійно регулювати свої взаємини у встановлених межах;

2) метод юридичної рівності сторін у майнових аграрних відносинах. Це не зменшує протекціоністської ролі держави в забезпеченні гарантованості прав аграрних суб'єктів і надання їм державної допомоги в складних природних умовах господарювання;

3) метод локальної правотворчості. Іноді це означає не так зменшення централізованого правового регулювання, як наявність прогалин в аграрному законодавстві;

4) Метод поєднання імперативних і рекомендаційних норм. Цей метод в сучасних аграрних відносинах має правомірну тенденцію до посилення елементів рекомендаційний в їх регламентації.

4. Система ап і його співвідношення з іншими галузями права

Система галузі права - це закономірно послідовна, повна і внутрішньо узгоджена сукупність складових, основу якої становить правовий інститут.

Система АП підрозділяється на три досить відокремлені частини: загальну, особливу і спеціальну.

Загальна частина ап вивчає такі інститути як: АП як галузь права;джерела, правове становище сільськогосподарський підприємств і об'єднань;селянсько-фермерських господарств; працівників сільських господарств; державне регулювання сг.

У особливу частину АП входять такі інститути: орагізаціонно-правові форми внутрішньогосподарського управління с / г підприємств, правовий режим земель, правовий режим майна, правове регулювання виробничо-господарської та фінансової діяльності с / г підприємств, договірні відносини, правове регулювання трудових відносин, правове регулювання оплати праці, правове забезпечення соціального розвитку села, юридичне обслуговування с / г підприємств, захист прав с / г підприємств, відповідальність за порушення аграрного законодавства

До спеціальної частини аграрного права України належать основні риси аграрного права зарубіжних країн.

Аграрне право України як комплексна галузь права співвідноситься з усіма галузями права. Господарське право закріплює порядок і принципи укладання, виконання і розірвання всіх договорів, у тому числі і тих, які полягають в сфері сільського господарства (у сфері АПК). Цивільне право - інститути спадщини, виконання зобов'язань. Земельне право - порядок надання земельної ділянки, права та обов'язки землевласників і землекористувачів. Кримінальне, адміністративне право - відповідальність за порушення законодавства, самовільного захоплення землі і т.д.