17. Умови і порядок створення фермерського господарства.

Право на створення ФГ має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Громадяни, що створили ФГ, мають право облаштувати житло в тій частині наданої для ведення ФГ земельної ділянки, з якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об'єктів господарства. Якщо житло членів ФГ знаходиться за межами населених пунктів, то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби, якій надається поштова адреса. Відокремленою фермерською садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями, яка знаходиться за межами населеного пункту.

Для отримання (придбання) у власність або в оренду з/д держ. власності з метою ведення ФГ громадяни звертаються до відповідної районної держ. адміністрації. -/-/- комунальної власності - до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів ФГ та наявність у них права на безоплатне одержання з/д у власність, обґрунтування розмірів з урахуванням перспектив діяльності ФГ. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву районна або міська держ адміністрації або омс розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення з/д. Проект відведення розробляється за рахунок Українського держ фонду підтримки ФГ. Проект відведення з/д погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови одв та омс у наданні з/д для ведення ФГ питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення з/д в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди.

Громадянам України - членам ФГ передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). З/д, розмір яких перевищує встановлений розмір, передаються громадянам у приватну власність для ведення ФГ на підставі цивільно-правових угод.

Після одержання засновником держ. акта на право власності на з/д або укладення договору оренди з/д та його держ. реєстрації ФГ підлягає держ. реєстрації. Для цього треба подати такі документи до органу держ реєстрації: установчі документи; - реєстраційну картку встановленого зразка; - копію документа, якою посвідчує наявність у громадянина на правах власності або ореди з/д с/г призначення; - квитанція про сплату збору за держ реєстрацію ФГ. Вимагати інші документи заборонено. Держ реєстрація проводиться протягом 5-ти днів.

18. Правовий статус особистих селянських господарств.

Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності та не має на меті отримання прибутку.

ОСГ підлягають обліку. Облік ОСГ здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики.

Для ведення ОСГ використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Розмір земельної ділянки ОСГ може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами ОСГ.

Земельні ділянки ОСГ можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів ОСГ відповідно до закону.

Майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, може бути власністю однієї особи, спільною частковою або спільною сумісною власністю його членів відповідно до закону. Звернення стягнення на майно члена ОСГ допускається лише на підставі рішення суду.

Члени ОСГ мають право: самостійно господарювати на землі; укладати особисто або через уповноважену особу будь-які угоди, що не суперечать законодавству; реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам; самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва; відкривати рахунки в установах банків та отримувати кредити в установленому законодавством порядку; бути членами кредитної спілки та користуватися її послугами; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки; тощо.

Члени ОСГ зобов'язані: дотримуватися вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля; забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату тощо.

Члени ОСГ є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.

Державна підтримка особистих селянських господарств здійснюється відповідно до загальнодержавних і регіональних програм за рахунок державного і місцевих бюджетів у порядку, встановленому законом.

Ведення ОСГ припиняється в разі: рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності; якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення; припинення прав на земельну ділянку згідно із ЗК. У разі припинення ведення ОСГ сільська, селищна, міська рада за місцем розташування земельної ділянки, наданої для цих цілей, вилучає його з обліку ОСГ.