Тема 8. Орендні операції як вид зовнішньоекономічної діяльності

Суть орендної операції полягає у наданні однією стороною (орендодавцем) іншій стороні (орендатору) об’єкта оренди у виняткове користування на встановлений період за певну винагороду.

Операція вважається експортною, якщо орендодавець купує майно у національного продавця і віддає його в оренду іноземному партнеру.

Імпортна орендна операція починається з купівлі об’єкта в іноземного продавця і віддачею в оренду національному орендатору.

Таким чином, характерною рисою міжнародної орендної операції є участь у ній іноземного контрагента.

Ситуація суборенди має місце тоді, коли виникає подвійна експортно-імпортна послуга оренди.

Основні об’єкти міжнародної оренди: обладнання загального промислового призначення; транспортні засоби; підйомно-транспортне й будівельне обладнання; засоби обчислювальної техніки й обробки інформації; офісне й поліграфічне обладнання; товари довготривалого споживчого призначення.

Залежно від термінів розрізняють три види оренди: лізинг як довготривала оренда з терміном від 3 років; хайринг як середньотривала форма оренди з терміном від 1 до 3 років; рентинг як короткотривала форма до 1 року.

Об’єктом лізингу є офісне обладнання, будівельно-монтажні комплекси, технологічні системи, промислові підприємства. Страхування здійснюється силами орендатора.

Хайринг пов’язаний з використанням транспортних засобів, дорожньо-будівельних і сільськогосподарських машин, монтажного обладнання та інших засобів. Страхування і технічне обслуговування здійснюється за домовленістю чи орендатором, чи орендодавцем.

При рентингу експлуатуються транспортні засоби, туристичні й спортивні товари та ін. Страхування і технічне обслуговування здійснюється орендодавцем.

Загалом, тривалість терміну оренди коливається від 1 доби до періоду зношення обладнання.

Термін, який вказаний у договорі, є безвідзивним. Отже, договір може бути розірвано тільки у разі порушення зобов’язань з боку однієї сторони.

Найбільше розповсюдження у міжнародній практиці набув лізинг.

Тема 9-10 Договори та угоди у сфері зед

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - документально оформлена угода двох або декількох суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, яка фіксує встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків стосовно здійснення спільної зовнішньоекономічної діяльності.

Найбільш поширеним є контракт купівлі-продажу. Якщо ініціатива початку переговорів належить експортеру (продавцю), то він заявляє про бажання укласти договір купівлі-продажу шляхом розсилання ініціативних пропозицій – називається оферта (лат. offero - пропоную). Розрізняють оферту вільну і тверду. Якщо ініціатива початку переговорів належить імпортеру (покупцю), то він заявляє про бажання укласти імпортний контракт шляхом звернення до продавця - називається запитом.

В Україні структура зовнішньоекономічного договору (контракту) визначена Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (2001 p.).

Умови зовнішньоекономічного договору (контракту) поділяються на обов'язкові та додаткові.

Обов'язкові складові елементи зовнішньоекономічного контракту:

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.2. Преамбула. 3. Предмет договору (контракту). 4.Кількість та якість товару. 5. Базисні умови поставки товарів, що зафіксовані у міжнародних правилах та інтерпретації торгових термінів. 6. Ціна та загальна вартість договору (контракту). 7. Умови платежів. Визначається валюта платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. 8. Умови приймання здавання товару. 9. Упаковка та маркування.10. Форс-мажорні обставини. 11. Санкції та рекламації. 12. Врегулювання спорів у судовому порядку. 13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін. 14. Підписи сторін, печатки. 15. Додаткові умови.

Під базисними умовами розуміється встановлення в договорі обов'язків партнерів, які зводять до мінімуму непорозуміння та спори по відношенню до таких трьох аспектів угоди: хто, від якого і до якого пункту доставки здійснює поставку товару та несе витрати, відповідає за можливі ризики; в який момент поставки ризик втрати товару переходить від продавця до покупця; хто здійснює митне оформлення (митну чистку) товару. Таким чином, базисні умови визначають обсяг послуг по поставці товару та вартість транспортних і митних витрат, які враховуються у ціні товару.

Ці питання торгові партнери погоджують в зовнішньоекономічному договорі (контракті) шляхом застосування "базисних умов" за Інкотермс. Інкотермс представляють собою єдиний набір міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі, застосовуючи які можна уникнути або скоротити невизначеності, пов'язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.

Терміни в Інкотермс згруповані в чотири категорії:

• категорія Е - продавець забезпечує покупцю доступ до товару на власних площах;

• категорія F - продавець зобов'язаний доставити товар перевізнику, призначеному покупцем;

• категорія С - продавець повинен укласти договір на перевезення, не приймаючи на себе ризик втрати чи пошкодження товару після його відвантаження та відправлення;

• категорія D - продавець несе всі витрати та ризики, необхідні для доставки товару до місця призначення.

Категорії Е, F, С, D містять 13 торговельних термінів.

У зв'язку з поставкою товару за зовнішньоекономічним договором (контрактом) між сторонами договору виникають відповідні обов'язки. Ці обов'язки представлені у вигляді окремих статей. Кожна із статей відображає обов'язки щодо постачання товару за термінами Інкотермс-2000.