16. Типи і еволюція економічних систем.

Первіснообщинній системі, господарствам рабовласників і феодалів була притаманна натуральна економіка, тобто такий тип організації виробництва і координації економічних зв'язків, коли люди виробляли продукт лише для задоволення своїх власних потреб. Кожне господарство було замкнутою системою організаційно-економічних відносин, відокремленою від інших, існувало за рахунок власних виробничих ресурсів з метою самозабезпечення всім необхідним для життя. Однак у сучасному суспільстві переважають зовсім інші економічні системи. Розглянемо їх.

Ринкова екон.- характериз. приватною формою власності на екон. ресурси та викор. ринкового механізму для регулювання екон.В такій системі кожен субєкт прагне досягти макс. прибутку на основі індивідуального прийняття рішень.Але приватний інтерес- це одночасно носій супіл. інтересу.Кожний екон. субєкт здатний реалізовувати свій приватний інтерес лише у тому випадку, якщо він є носієм суспільного інтересу.Таке поєднання приватного інтересу із спільним здійс. на ринку.Командно-адміністративна економ. є прямо протилежною ринковій.Вона заснована на сусп власності.Ринок у цій системі самост. Не функц.,а також є обєктом планування.Змішана екон. Поєднує у собі 2 форми власності й 2 механізми макроекон. Регулювання:ринковий і державний.Співвідношення між державним і ринковим регулюванням у різних країнах неоднакове.

17. Економічний устрій: суть та роль у житті суспільства.

Кожне суспільство повинно виробляти засоби, необхідні для його фізичного існування. Для цього кожне суспільство створює власну економічну систему — певні інституціаліаовані соціальні структури, які покликані видобувати сировину, виробляти і розподіляти необхідні товари та послуги. Економічний устрій суспільств змінювався у процесі еволюції. Доіндустріальна економіка. Абсолютну більшість своєї історії люди займалися полюванням і збиранням, перекочовуючи із одного місця в інше. Технологія, якою послуговувалися мисливці і збирачі, була найпростішою. Індустріальна економіка базується на потужних технологіях, які розвинулися до такої межі, що не тільки здатні контролювати навколишнє середовище, але в окремих випадках навіть починають загрожувати існуванню як природного середовища, так і самого суспільства. Виробництво продукції набуває масового і стандартизованого характеру. Воно має переважно товарний характер і орієнтоване на ринок. Постіндустріальна економіка. Характерною особливістю цієї економіки є те, що частка індивідуальних активів у власності на ресурси постійно зменшується, звужуються реальні права "фізичних осіб" щодо управління цією власністю. На передній план виходять організації, які не можна ототожнювати з колективами працюючих у них людей: персональний склад організацій може повністю змінитися, а організація продовжуватиме жити далі.

18. Власність та її економічний зміст

Форми власності зумовлені рівнем розвитку продуктивних сил з притаманними їм формами організації виробництва: розподілом праці – кооперацією праці; відокремленням виробництва – усуспільненням виробництва; диференціацією виробництва – інтеграцією виробництва. Розподіл праці – відокремлення різноманітних видів трудової діяльності. Кооперація праці – спільна частка в одному й тому самому процесі праці або в різних, але пов’язаних між собою процесах. Відокремлення виробництва – процес роздрібнення виробництва на окремі частини. Усуспільнення виробництва – об’єднання роздрібнених процесів виробництва в одне ціле. Диференціація виробництва – форма відокремлення виробництва, втілена в реальне економічне життя. Інтеграція виробництва – форма існування в реальному економічному житті усуспільнення виробництва. Власність – це суспільні, історично визначені економічні відносини між людьми, породжені привласненням умов і результатів виробництва. Є 3 типи власності: общинна, приватна, суспільна. Власність можна розглядати і як окрему економічну категорію, і як систему виробничих відносин, крізь призму суб’єктів власності, об’єктів привласнення, а також у розрізі функціональних форм виявлення (розпорядження, володіння, використання). Розпорядження – це можливість визначити частку об’єктів власності. Володіння – це наявність об’єкта власності, господарське володіння ним. Використання - це „експлуатація” об’єктів власності з метою отримання корисних результатів.