48Система розподілу доходів

Розподіл доходів - це стадія відтворення, яка займає проміжне місце між виробництвом і споживачем. Реалізована на ринку продукція перетворюється на грошову виручку. Після вилучення з неї вартості спожитих засобів виробництва залишається грошовий (валовий доход), або новостворена вартість, у процесі розподілу якого виникають вертикальні зв'язки: між державою і членом суспільства, між державою і підприємством, між підприємством і його працівником, між власником засобів виробництва і найманим робітником та ін. У цих зв'язках виявляються різноманітні форми доходів, кожна з яких має своє економічне призначення.

Важливе значення має розподіл фонду життєвих засобів.

Фонд життєвих засобів - це сукупність предметів споживання і послуг, який об'єктивно необхідний для задоволення особистих потреб людини, забезпечує відтворення і розвиток її здатності до праці, утримання непрацездатних членів сім'ї.

Основною формою розподілу доходів для найманих працівників є заробітна плата -ціна, що виплачується за використання праці.

Заробітна плата виражає і вартість товару робоча сила, і оплату за працю, за витрати і результати її, що визнані ринком.

Номінальна заробітна плата - це сума грошей, що одержує працівник за годину, день, місяць. Реальна заробітна плата виражається в сумі товарів і послуг, які працівник може придбати за свою грошову заробітну плату.

Законодавчо встановлюється мінімальна заробітна плата. Вона становить розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт).

49Споживання і заощадження

Масштаби, рівень і структура споживання та нагромадження різних соціальних груп населення перебувають у залежності від процесів розподілу та перерозподілу національного доходу, врешті-решт – від закономірностей розвитку певних економічних систем

50Нагромадження, його ефективність і напрями розвитку

нагромадження, яке забезпечує зростання і необхідний обсяг національного багатства у вигляді виробничих і невиробничих фондів, життєвих засобів. Отже зростання життєвого рівня населення об'єктивно зумовлює зростання обсягу і якості національного багатства на основі нагромадження.

Для розширеного відтворення необхідне нагромадження – використання частини національного доходу на збільшення основних і оборотних фондів, а також страхових запасів.Структура фонду нагромадження визначається співвідношенням фонду виробничого і фонду невиробничого нагромадження.

Існують різноманітні шляхи підвищення ефективності нагромадження. Серед них першорядне значення мають такі: поліпшення технологічної структури капітальних вкладень. Фактором підвищення ефективності капітальних вкладень вирішальною мірою є науково технічний прогрес.

Використання одержаних доходів в умовах будь-якої економічної системи не може зводитися лише до їх спрямування на потреби особистого споживання. Об'єктивною необхідністю є заощадження певної їх частини з метою нагромадження, тобто розширеного відтворення.

51Міжнародна економіка як складова економіки в цілому.

Міжнародні економічні відносини охоплюють сукупність відносин у сфері виробництва, розподілу, обміну та споживання країн світової співдружності. Вони функціонують і розвиваються у певних формах і за певними принципами, на які роблять вплив такі фактори, як економічна криза, загострення екологічних проблем, посилення взаємозалежності національних країн тощо.

Категорії "міжнародна економіка” та "міжнародні економічні відносини" вживаються у двох значеннях: як синоніми категорії "світове господарство", і як наука про виникнення. функціонування та розвиток світового господарства.

Міжнародна економіка як сукупність національних господарств і як невід'ємна складова економіки в цілому, як правило, ділиться на чотири сектори: реальний, бюджетний, грошовий та зовнішній.

Реальний (приватний нефінансовий) сектор включає в себе домогосподарства. і недержавні нефінансові підприємства. Він забезпечує виробництво і пропозицію товарів країни на її внутрішнім та зовнішній ринок. Цей сектор пред'являє попит па товари і мокне особистого та виробничого споживання.

Бюджетний (урядовий, фіскальний) сектор представлений державним бюджетом, служить головним чином для перерозподілі доходів, а витратна частина держбюджету виступає складеною частиною сукупного попиту.

Грошовий (банківський) сектор представлений грошовими потоками, які проходять через центральний та комерційні банки.

Зовнішній сектор включає операції із зарубіжними країнами кожного з вищеназваних секторів і відображається у платіжному балансі. Отже, він є концентрованим відображенням усіх макроекономічних балансів, що існують в будь-якій економіці.