8. Поняття трудових правовідносин. Відмінність трудових правовідносин від цивільно-правових відносин, пов'язаних з виконанням роботи.

Трудові правовідносини - врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають на підставі трудового договору, контракту чи іншого юридичного факту з приводу участі робітника або службовця в праці на підприємстві, установі чи організації. Тобто це вольові суспільні відносини, врегульовані нормами трудового права. які виникають у результаті застосування робочої сили до засобів виробництва.

Трудові правовідносини характеризуються певними особливостями,які дозволяють відрізнити їх від схожих правовідносин, пов'язаних з працею, але регульованих норма ми цивільного права. Це, перш за все, включення працівника до складу трудового колективу конкретного підприємства, установи, організації, де його діяльність, пов'язана з виконанням певних трудових функцій, регламентується вимогами внутрішнього трудового розпорядку, встановленого на даному підприємстві, в установі, організації.

Трудові правовідносини носять особистий характер,так як права і обов'язки пра­цівників складають особистісний зміст трудових правовідносин, відображають їх індивідуалізацію, закріплену трудовим договором (контрактом).

Трудові правовідносини базуються на відшкодувальному, компенсаційному прин­ципі - обов'язковості винагороди за-затрачену працю, яка в економічному плані вира­жає ступінь експлуатації найманого працівника роботодавцем. Трудові правовідноси­ни носять тривалий характер; вони не припиняються з закінченням робочого дня, на час перебування працівника у відпустці чи його правової норми. Саме поєднання фактично існуючих трудових відносин і регулюючого впливу наявної правової норми створює трудові правовідносини.

В системі правовідносин, що регулюються трудовим правом, трудовим правовід­носинам належить головна роль, оскільки саме вони визначають необхідність ство­рення і розвитку всіх інших, похідних від них відносин.

Отже, трудові правовідносини - це юридична форма вираження суспільно-тру­дових відносин між працівником і роботодавцем (підприємством, організацією), що закріплює їх трудові права і обов'язки по виконанню за винагороду обумовленої тру­довим договором роботи за умови створення роботодавцем для цього належних умов з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, діючому на даному підприємстві (в установі, організації).

Підставою виникнення труд, правовідносин є юридичний факт, конкретна обставина, з якою правова норма пов'язує певні правові наслідки. Стосовно труд, правовідносин юридичним фактом є укладення добровільної угоди - труд, договору між роботодавцем і працівником, результатом якої є видання наказу чи розпорядження керівника про при­значення на посаду, зарахування на роботу. В деяких випадках трудові правовідносини виникають в результаті складного юридичного факту-застосування проміжних, додатко­вих умов відбору і зарахування на роботу. Відповідні підстави потрібні і для зміни чи припинення трудових правовідносин. Так,трудове законодавство передбачає переведення працівника на іншу роботу лише за взаємною згодою сторін, а за умови виробничої необ­хідності роботодавець має право без згоди працівника перевести його на іншу роботу лише тимчасово, для заміни відсутнього працівника чи в разі простою. Підставою для переведення є, наприклад, прохання працівника про переведення за станом здоров'я.

Юридичним фактом, який викликає припинення трудових правовідносин, може слу­гувати угода сторін, одностороннє волевиявлення будь-якої з них, ініціатива третіх осіб. Крім того, припинення трудового договору може наступити в зв'язку з певними подіями: закінчення строку договору, смерть працівника, призов на військову службу і т. ін.

Щодо самої відмінності між трудовими та цивільно-правовими відносинами ,то це перш за все є:

Трудові правовідносини:

- сторонами трудового договору виступають працівник і роботодавець;

- предметом договору є трудова діяльність працівника;

- працівник підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку та колективному договору;

- зарахування працівника на роботу оформляється наказом;

- роботодавець організовує виробничий процес;

- оплата праці здійснюється відповідно до обліку часу і систем, прийнятих в коле­ктивному договорі;

- правові відносини регулюються нормами трудового права;

Цивільно-правові відносини, пов’язані з виконанням роботи:

• суб'єктами правовідносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи;

• предмет договору - результат виконання робіт;

• Правила внутрішнього розпорядку не поширюються на виконавця робіт за договором;

• відносини між сторонами наказами не регулюються;

• учасник угоди сам регулює процес виконання роботи;

• оплата праці здійснюється на підставі акта виконаних робіт;

• правові відносини регулюються нормами цивільного права.