
- •1. Поняття трудового права як галузі права
- •2. Предмет трудового права
- •3. Методи трудового права
- •4. Система трудового права
- •5. Поняття, види і значення основних принципів трудового права
- •6. Поняття джерел трудового права, їх класифікація.
- •7. Основні види джерел трудового права та їх загальна характеристика.
- •8. Поняття трудових правовідносин. Відмінність трудових правовідносин від цивільно-правових відносин, пов'язаних з виконанням роботи.
- •9. Умови й підстави виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин.
- •10. Сторони трудових правовідносин.
- •11. Особливості правовідносин, безпосередньо пов'язаних з трудовими.
- •5) Відносини у сфері забезпечення зайнятості.
- •12. Зміст трудових правовідносин.
- •13. Суб'єкти трудових правовідносин.
- •14. Профспілки як суб'єкти трудового права.
- •15. Працівник як суб'єкт трудового права.
- •16. Правовий статус роботодавця як суб'єкта трудового права.
- •17. Поняття трудового колективу. Основні повноваження трудових колективів. Органи трудового колективу.
- •18. Державні органи як суб'єкти трудового права.
- •19. Поняття та зміст соціального партнерства.
- •20. Мета та моделі соціального партнерства.
- •21. Сторони та інші суб'єкти соціального партнерства.
- •22. Поняття колективного договору.
- •23. Сторони колективного договору
- •24. Порядок укладення колективного договору
- •25. Зміст колективного договору
- •26. Поняття зайнятості населення, її види. Державні гарантії права на вибір виду зайнятості.
- •27. Державна служба зайнятості, її структура, функції та права.
- •28. Поняття працевлаштування. Правові форми працевлаштування.
- •29. Правовий статус безробітних.
- •30. Поняття і значення трудового договору. Зміст трудового договору.
- •31. Випробування при прийнятті на роботу.
- •32. Порядок укладення трудового договору. Документи, необхідні при прийнятті на роботу. Гарантії при прийнятті на роботу.
- •33. Форми трудового договору.
- •34. Особливості укладення трудових договорів на тимчасову та сезонну роботу.
- •35. Особливості укладення трудового договору на роботу за сумісництвом.
- •36. Особливості укладення трудового договору про суміщення професій і посад та про надомну роботу.
- •37. Контракт як особлива форма трудового договору.
- •38. Трудовий договір працівника з роботодавцем - фізичною особою.
- •39. Поняття переведення на іншу роботу і його відмінність від переміщення. Зміна істотних умов праці
- •40. Загальні підстави припинення трудового договору.
- •41. Угода сторін як підстава припинення трудового договору. Припинення трудового договору в результаті закінчення строку його дії.
- •42. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •43. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб.
- •44. Зміна в організації виробництва та праці як підстава розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (п. 1 ст. 40 кЗпП України).
- •47. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •48. Порядок оформлення звільнення працівника. Вихідна допомога.
- •49. Правове регулювання відсторонення від роботи.
- •50. Поняття робочого часу.
- •51. Види робочого часу.
- •52. Поняття режиму робочого часу та його види.
- •53. Надурочні роботи і порядок їх застосування.
- •54. Облік робочого часу.
- •55. Чергування на підприємствах, в установах, організаціях.
- •56. Поняття часу відпочинку і його види. Перерви протягом робочого дня і між робочими днями.
- •57. Щотижневий відпочинок. Порядок залучення працівників до роботи у вихідні дні. Компенсація за роботу у вихідні дні.
- •58. Святкові і неробочі дні. Компенсація за роботу у святкові і неробочі дні.
- •59. Право на основну щорічну відпустку. Тривалість основної щорічної відпустки.
- •60. Право на додаткові щорічні відпустки та їх тривалість.
- •61. Соціальні відпустки та порядок їх надання.
- •62. Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням. Творчі відпустки.
- •63. Порядок надання і використання щорічних відпусток.
- •64. Відпустки без збереження заробітної плати.
- •65. Поняття оплати праці та заробітної плати. Структура і функції заробітної плати.
- •66. Сфери регулювання оплати праці.
- •67. Право працівника на оплату праці та його захист.
- •68. Нормування праці.
- •69. Тарифна система.
- •70. Системи оплати праці.
- •71. Поняття компенсаційних виплат, їх види.
- •72. Гарантійні виплати і доплати.
- •73. Преміювання працівників.
- •74. Винагорода за підсумками роботи за рік.
- •75. Поняття трудової дисципліни та методи її забезпечення.
- •76. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку.
- •77. Заохочення за успіхи в роботі як метод забезпечення дисципліни праці.
- •78. Поняття дисциплінарної відповідальності. Види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування.
- •79. Загальна та спеціальна дисциплінарна відповідальність.
- •80. Поняття і загальна характеристика матеріальної відповідальності сторін трудового договору.
- •81. Підстави та умови матеріальної відповідальності.
- •3) Причинний зв'язок між протиправним порушенням обов'язку і майновою шкодою;
- •82. Обмежена матеріальна відповідальність працівників. Повна матеріальна відповідальність працівників.
- •83. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.
- •84. Визначення розміру шкоди. Порядок відшкодування шкоди.
- •85. Поняття охорони праці. Управління охороною праці.
- •86. Поняття нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом. Акт про нещасний випадок.
- •87. Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.
- •88. Служба охорони праці на підприємстві. Комісія з питань охоронипраці підприємства.
- •89. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці.
- •90. Поняття і причини виникнення трудових спорів.
- •91. Розгляд індивідуальних трудових спорів у комісіях по трудових спорах. Розгляд індивідуальних трудових спорів у судовому порядку.
- •92. Вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) примирною комісією та незалежним посередником.
- •93. Правове регулювання вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем.
- •94. Роль і місце Національної служби посередництва і примирення у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів).
- •95. Страйк як крайній засіб вирішення колективного трудового спору.
- •96. Поняття нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Система органів нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю.
- •97. Колективні угоди як акти соціального партнерства.
- •98. Матеріальна відповідальність власника або уповноваженого ним органу за шкоду заподіяну працівникові.
- •99. Поняття міжнародно-правового регулювання праці та його зміст. Міжнародна організація праці, її структура, завдання та роль в удосконаленні правового регулювання відносин у сфері праці.
60. Право на додаткові щорічні відпустки та їх тривалість.
Додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надаються працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів.
Конкретна тривалість такої додаткової відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в таких умовах і базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за показниками шкідливості.
За особливий характер праці додаткова відпустка до 35 календарних днів надається удвох випадках:
1) По-перше, окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я. При цьому конкретна тривалість додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Особливі природні географічні й геологічні умови праці властиві гірським населеним пунктам.
2) По-друге,особливим характером праці вважається робота з ненормованим режимом праці. Додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів надається працівникам з ненормованим робочим днем згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Така відпустка надається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу.
Щорічна додаткова відпустка надається понад щорічну основну відпустку на одній підставі, обраній працівником.
За бажанням працівника щорічні додаткові відпустки можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних, гірничих роботах, 69 календарних днів. Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Законодавством також передбачаються й інші підстави для надання додаткових відпусток. Зокрема, за тривалий стаж роботи. Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах більше 10 років надається додаткова відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Суддям надається додаткова відпустка тривалістю 15 календарних днів за стаж роботи понад 10 років тощо.
61. Соціальні відпустки та порядок їх надання.
Соціальні відпустки передбачені законодавством на гарантування і для забезпечення жінкам можливості поєднання їх природної, соціальної ролі, пов'язаної з материнством, і виробничої діяльності.
Законом України « Про відпустки» передбачені наступні види соціальних відпусток:
- відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами:
- відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;
- відпустка у зв'язку з усиновленням дитини: -додаткова відпустка працівникам, які мають дітей.
На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:
1) до пологів - 70 календарних днів;
2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.
Особам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей). У разі усиновлення дитини (дітей) обома батьками вказана відпустка надається одному з батьків на їх розсуд.
Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, та одним із прийомних батьків.
Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів- при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя -одному з них на їх розсуд). Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.
Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (утому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки ЇЇ загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.