- •1. Поняття трудового права як галузі права
- •2. Предмет трудового права
- •3. Методи трудового права
- •4. Система трудового права
- •5. Поняття, види і значення основних принципів трудового права
- •6. Поняття джерел трудового права, їх класифікація.
- •7. Основні види джерел трудового права та їх загальна характеристика.
- •8. Поняття трудових правовідносин. Відмінність трудових правовідносин від цивільно-правових відносин, пов'язаних з виконанням роботи.
- •9. Умови й підстави виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин.
- •10. Сторони трудових правовідносин.
- •11. Особливості правовідносин, безпосередньо пов'язаних з трудовими.
- •5) Відносини у сфері забезпечення зайнятості.
- •12. Зміст трудових правовідносин.
- •13. Суб'єкти трудових правовідносин.
- •14. Профспілки як суб'єкти трудового права.
- •15. Працівник як суб'єкт трудового права.
- •16. Правовий статус роботодавця як суб'єкта трудового права.
- •17. Поняття трудового колективу. Основні повноваження трудових колективів. Органи трудового колективу.
- •18. Державні органи як суб'єкти трудового права.
- •19. Поняття та зміст соціального партнерства.
- •20. Мета та моделі соціального партнерства.
- •21. Сторони та інші суб'єкти соціального партнерства.
- •22. Поняття колективного договору.
- •23. Сторони колективного договору
- •24. Порядок укладення колективного договору
- •25. Зміст колективного договору
- •26. Поняття зайнятості населення, її види. Державні гарантії права на вибір виду зайнятості.
- •27. Державна служба зайнятості, її структура, функції та права.
- •28. Поняття працевлаштування. Правові форми працевлаштування.
- •29. Правовий статус безробітних.
- •30. Поняття і значення трудового договору. Зміст трудового договору.
- •31. Випробування при прийнятті на роботу.
- •32. Порядок укладення трудового договору. Документи, необхідні при прийнятті на роботу. Гарантії при прийнятті на роботу.
- •33. Форми трудового договору.
- •34. Особливості укладення трудових договорів на тимчасову та сезонну роботу.
- •35. Особливості укладення трудового договору на роботу за сумісництвом.
- •36. Особливості укладення трудового договору про суміщення професій і посад та про надомну роботу.
- •37. Контракт як особлива форма трудового договору.
- •38. Трудовий договір працівника з роботодавцем - фізичною особою.
- •39. Поняття переведення на іншу роботу і його відмінність від переміщення. Зміна істотних умов праці
- •40. Загальні підстави припинення трудового договору.
- •41. Угода сторін як підстава припинення трудового договору. Припинення трудового договору в результаті закінчення строку його дії.
- •42. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •43. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб.
- •44. Зміна в організації виробництва та праці як підстава розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (п. 1 ст. 40 кЗпП України).
- •47. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •48. Порядок оформлення звільнення працівника. Вихідна допомога.
- •49. Правове регулювання відсторонення від роботи.
- •50. Поняття робочого часу.
- •51. Види робочого часу.
- •52. Поняття режиму робочого часу та його види.
- •53. Надурочні роботи і порядок їх застосування.
- •54. Облік робочого часу.
- •55. Чергування на підприємствах, в установах, організаціях.
- •56. Поняття часу відпочинку і його види. Перерви протягом робочого дня і між робочими днями.
- •57. Щотижневий відпочинок. Порядок залучення працівників до роботи у вихідні дні. Компенсація за роботу у вихідні дні.
- •58. Святкові і неробочі дні. Компенсація за роботу у святкові і неробочі дні.
- •59. Право на основну щорічну відпустку. Тривалість основної щорічної відпустки.
- •60. Право на додаткові щорічні відпустки та їх тривалість.
- •61. Соціальні відпустки та порядок їх надання.
- •62. Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням. Творчі відпустки.
- •63. Порядок надання і використання щорічних відпусток.
- •64. Відпустки без збереження заробітної плати.
- •65. Поняття оплати праці та заробітної плати. Структура і функції заробітної плати.
- •66. Сфери регулювання оплати праці.
- •67. Право працівника на оплату праці та його захист.
- •68. Нормування праці.
- •69. Тарифна система.
- •70. Системи оплати праці.
- •71. Поняття компенсаційних виплат, їх види.
- •72. Гарантійні виплати і доплати.
- •73. Преміювання працівників.
- •74. Винагорода за підсумками роботи за рік.
- •75. Поняття трудової дисципліни та методи її забезпечення.
- •76. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку.
- •77. Заохочення за успіхи в роботі як метод забезпечення дисципліни праці.
- •78. Поняття дисциплінарної відповідальності. Види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування.
- •79. Загальна та спеціальна дисциплінарна відповідальність.
- •80. Поняття і загальна характеристика матеріальної відповідальності сторін трудового договору.
- •81. Підстави та умови матеріальної відповідальності.
- •3) Причинний зв'язок між протиправним порушенням обов'язку і майновою шкодою;
- •82. Обмежена матеріальна відповідальність працівників. Повна матеріальна відповідальність працівників.
- •83. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.
- •84. Визначення розміру шкоди. Порядок відшкодування шкоди.
- •85. Поняття охорони праці. Управління охороною праці.
- •86. Поняття нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом. Акт про нещасний випадок.
- •87. Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.
- •88. Служба охорони праці на підприємстві. Комісія з питань охоронипраці підприємства.
- •89. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці.
- •90. Поняття і причини виникнення трудових спорів.
- •91. Розгляд індивідуальних трудових спорів у комісіях по трудових спорах. Розгляд індивідуальних трудових спорів у судовому порядку.
- •92. Вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) примирною комісією та незалежним посередником.
- •93. Правове регулювання вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем.
- •94. Роль і місце Національної служби посередництва і примирення у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів).
- •95. Страйк як крайній засіб вирішення колективного трудового спору.
- •96. Поняття нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Система органів нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю.
- •97. Колективні угоди як акти соціального партнерства.
- •98. Матеріальна відповідальність власника або уповноваженого ним органу за шкоду заподіяну працівникові.
- •99. Поняття міжнародно-правового регулювання праці та його зміст. Міжнародна організація праці, її структура, завдання та роль в удосконаленні правового регулювання відносин у сфері праці.
55. Чергування на підприємствах, в установах, організаціях.
Чергування - це знаходження працівника на підприємстві за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу до початку або після закінчення робочого дня, у вихідні або святкові (неробочі) дні для оперативного розв'язання невідкладних питань, які не входять в коло обов'язків працівника за трудовим договором. Чергування може застосовуватися у виняткових випадках і лише за згодою профспілкового комітету. Не допускається залучення працівника до чергувань частіше одного разу на місяць. Чергові не повинні виконувати обов'язків щодо перевірки перепусток на вході й виході з підприємства, обов'язків сторожів, прийому пошти, прибирання приміщень тощо. У разі залучення до чергування після закінчення робочого дня початок наступного робочого дня має бути перенесено на пізніший час. Тривалість чергування або роботи разом з чергуванням не може перевищувати нормальної тривалості робочого дня.
Чергування у вихідні й святкові (неробочі) дні компенсуються наданням відгулу, тієї ж тривалості, що і чергування в найближчі 10 днів.
До чергувань не залучаються особи, які не можуть бути залучені до надурочних робіт (ст. 63 КЗІІГІ).
Чергування необхідно відрізняти від виконання працівником його звичайних трудових обов'язків на змінних роботах, на роботах, що виконуються за графіком у вихідні, святкові (неробочі) дні, в нічний час. Наприклад, не є чергуванням, нічне чергування медичних працівників, чергування водія тощо. Під час таких чергувань працівники виконують свої безпосередні трудові обов'язки з оплатою праці на загальних підставах.
56. Поняття часу відпочинку і його види. Перерви протягом робочого дня і між робочими днями.
Наукою трудового права традиційно під часом відпочинку розуміється час, протягом якого працівник є вільним від виконання трудових обов'язків і вправі використовувати його на власний розсуд.
Згідно із статтею 45 Конституції України, «Кожен, хто працює має право на відпочинок".
Законодавством встановлені наступні види часу відпочинку:
- перерви протягом робочого дня (зміни);
- щоденний відпочинок (міжзмінна перерва);
- вихідні дні (щотижневий відпочинок);
- святкові і неробочі дні;
- відпустки.
Перерви протягом робочого дня (зміни); щоденний відпочинок (міжзмінна перерва). Перерви протягом робочого дня (зміни) надаються працівникам для відпочинку і харчування. Відповідно до ст. 66 КЗпП перерва для відпочинку і харчування надається тривалістю не більше 2 годин. Така перерва повинна надаватись, як правило, через 4 години після початку роботи. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи. На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникам повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Переліктаких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації. Перерви для відпочинку і харчування не включаються в робочий час і не оплачуються.
Законодавством також передбачені спеціальні перерви. При роботі на відкритому повітрі в холодну пору року за рішенням роботодавця встановлюються перерви для обігрівання. При цьому власник або уповноважений ним орган узгоджує з профспілковим комітетом кількість і тривалість таких перерв, а також обладнання місць обігрівання. Перерви для обігрівання включаються в робочий час.
Жінкам, котрі мають дітей віком до 1,5 року, крім загальної для всіх працівників перерви для відпочинку і харчування, надаються додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через 3 години після початку роботи тривалістю не менше 30 хвилин кожна. За наявності двох і більше грудних дітей тривалість такої перерви має бути не менше години. Строки і порядок надання перерв встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації і з врахуванням бажання матері. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком (ст. 183 КЗпП). Правом на перерву для годування дитини користуються жінки, які працюють неповний робочий час. За бажанням жінки, що має дітей, і в залежності від тривалості її робочого дня (зміни) допускається: приєднання перерви для годування дитини до перерви для відпочинку і харчування; перенесення 1 або в сумарному вигляді 2 перерв для годування дитини на кінець робочого дня, з відповідним його скороченням.
На підприємствах, в установах, які не передбачають встановлення перерв у силу особливостей їх виробництва чи організації трудового процесу, працівникам надається можливість для приймання їжі і відпочинку протягом робочого дня на їх розсуд.
Щоденний міжзмінний відпочинок визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності. Як правило, його тривалість повинна бути не менша подвійної тривалості часу роботи, що передував по цьому відпочинку. Для працівників, зайнятих на роботах вахтовим методом їх організації,тривалість цих перерв може бути зменшена до 12 годин з подальшим наданням невикористаного часу відпочинку в підсумованому вигляді шляхом додаткових вихідних днів.