Пенсійна система України

На сьогодні в Україні функціонує солідарна система негайних виплат пенсій, яка є розподільчою системою обов’язкових внесків. Негайність виплат означає, що зібрані у вигляді внесків кошти ніде не обертаючись одразу спрямовуються на виплату пенсій. Тобто скільки зібрали – стільки і виплатили. Солідарність системи полягає у тому що пенсійні виплати поколінню пенсіонерів фінансує покоління найманих працівників. Пи цьому розмір майбутньої пенсії цього покоління цілком залежить від внесків, які можна буде зібрати з наступного покоління.

Пенсійна система – це сукупність установ, які поряд із пенсійною політикою, об’єктами і суб’єктами, які беруть участь у реалізації механізму розподілу пенсій, встановлює розмір внесків та виплат, здійснює облік, акумулювання внесків, інвестування та індексацію накопичень.

Пенсійна система регулює 3 види суспільних відносин:

1. Відносини по формуванню відповідних пенсійних фондів, за рахунок яких виплачуються пенсії та інші пенсійні виплати

2. Відносини по матеріальному забезпеченню членів суспільства пенсіями та іншими виплатами. Ці відносини регулюються пенсійним правом.

3. Відносини по управлінню та організації пенсійного забезпечення.

Пенсійну систему слід розглядати, як сукупність суспільних відносин різних видів:

• Економічних (розподільчих)

• Політичних (регулюють основні напрямки діяльності держави)

• Соціальних (базуються на становищі людини у суспільстві)

• Правових (регулювання пенсійних відносин)

Для окремих громадян встановлюється спеціальні правила пенсійного забезпечення відмінні від ЗДСС і недержавного пенсійного забезпечення.

Пенсійна система У складається із 2ох підсистем: страхової та бюджетної. Вони розділяються в залежності від тих джерел, за рахунок яких виплачується пенсія.Страхова система фінансується за рахунок ПФ. У сфері його дії знаходяться працівники, які охоплені ЗДПС. Бюджетна система фінансується за рахунок бюджету, нею охоплені спеціальні категорії працівників (держслужбовці, військовослужбовці). В окремих випадках ці підсистеми переплітаються (до страхової пенсії може надаватися бюджетна доплата) 3. Структура системи пенсійного забезпечення в Україні

Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування що базується на засадах солідарності й субсидування га здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду .

Перший рівень забезпечує базовий дохід людині після виходу на пенсію та являє собою солідарну систему пенсійних виплат, внески до якої сплачуються усіма працюючими громадянами країни та їх роботодавцями. За рахунок них коштів і виплачуються страхові пенсії та встановлюється мінімальний рівень пенсійних виплат пенсіонерам.

Солідарність поколінь означає, що пенсії працівників, які завершили трудову діяльність, фінансує нинішнє покоління працівників, яке, у свою чергу, сподівається на фінансування своїх пенсій наступними поколіннями. Солідарний принцип фінансування пенсій може мати місце лише при явному перевищенні чисельності молодих працівників перед кількістю пенсіонерів.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державною пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Створення другого рівня пенсійної системи означатиме запровадження в нашій країні системи загальнообов'язкового накопичувального пенсійного страхування. Суть такої системи полягатимс у тому, що частина обов'язкових внесків (не вище 7%) до пенсійної системи накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які сплачуватимуть такі внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від, інфляційних процесів.

Третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший за другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

Поняття пенсій: ознаки, види та критерії їх розмежування

Пенсія (від латинського «реп&іо» — платіж) — регулярна грошова виплата (в розрахунку на місяць), що проводиться в установленому законом порядку певним категоріям осіб зі спеціальних фондів та інших джерел, які створюються для цієї мети. Основними законодавчими актами, що регулють призначення пенсій в Україні, є Закони «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення». Окремими законодавчими актами передбачені пенсії для військовослужбовців та їх сімей, державних службовців, працівників органів прокуратури, суддів та деяких інших категорій громадян.

Підставою пенсійного забезпечення є визначені у законі юридичні факти: досягнення певного (пенсійного) віку; настання інвалідності; втрата годувальника; тривале виконання певної професійної діяльності; наявність страхового стажу (вислуги років).

Ознаки пенсій такі: виплата їх за рахунок спеціалізованого джерела (Пенсійного фонду або Державного бюджету України); виплата здійснюється періодично (щомісячно); пенсії встановлюються з урахуванням трудового (страхового) стажу громадян та соціальних факторів; призначаються за умов, вказаних у законі (досягнення передбаченого віку: настання інвалідності; втрата годувальника; наявність страхового стажу тощо);

виплата пенсій гарантується державою; як правило, вони нараховуються, виходячи із заробітної плати або іншого доходу; пенсії є основним джерелом для існування непрацездатних пенсіонерів.

Види пенсій: - з державного пенсійного страхування (страхові);

- пенсії з державного пенсійного забезпечення (нестрахові).

Розмежування зазначених видів проводиться за такими критеріями: джерело фінансування (пенсії з державного пенсійного с (рахування виплачуються за рахунок коштів Пенсійного фонду, пенсії іншого виду — за рахунок Державного бюджету); категорії осіб, які забезпечуються (пенсії з державного пенсійного забезпечення надаються окремим громадянам у зв'язку з певним строком військової або державної служби, служби у правоохоронних органах, а також ностраждалим внаслідок шкідливих радіаційних впливів); умови призначення (наявність страхового стажу або певного строку служби).

Нині діюча в Україні пенсійна система передбачає різноманітні види державного пенсійного забезпечення за різними законами.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. призначаються такі пенсійні виплати:

1) за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі:

а) пенсії за віком;

б) пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

в) пенсії в разі втрати годувальника, якщо смерть годувальника не пов'язана з трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані га досягли встановленого пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб -члени їхніх сімей. У солідарній системі за цим Законом надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду (допомога на поховання пенсіонера).

2) за рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках:

а) довічна пенсія з установленим періодом;

б) довічна обумовлена пенсія;

в) довічна пенсія подружжя;

г) одноразова виплата.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів пенсії за її вибором. Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 199! р. (із змінами) та іншого пенсійного законодавства окремим категоріям громадян призначаються:

а) пенсії за віком на пільгових умовах;

б) пенсії за вислугу років.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що потягли втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. (а змінами) призначаються пенсії:

а) по інвалідності, якшо інвалідність настала внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання:

б) в разі втрати годувальника, якщо смерть годувальника настала внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання.

Особливим видом державної пенсії, яка не входить до названих видів і призначається обмеженому, визначеному законом колу громадян, є пенсії за особливі заслуги перед Україною. Якщо особи мають право па пенсію за одним із прийнятих законів - про державну службу, про дипломатичну службу, про органи місцевого самоврядування, про прокуратуру, про суддів, про захист постраждалих від Чорнобильської катастрофи, про наукову діяльність тощо - і за іншими законами, їм призначатимуть одну пенсію -за їх вибором.

Особам, які мають одночасно право нарізні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інваліда» внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Недержавне пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 року здійснюється пенсійними фондами, страховими організаціями та банківськими установами на договірних засадах. Пенсійні фонди відповідно до цього Закону можуть здійснювати такі види пенсійних виплат:

1) пенсія на визначений строк;

2) одноразова пенсійна виплата

Поняття принципів права соціального забезпечення та їх види.

Принципи права- це його основні засади, вихідні ідеї, що характеризуються універсальністю, загальною значимістю, вищою імперативністю і відбивають суттєві положення права, а також визначають зміст та спрямованість правового регулювання.

Принципи права за своєю сутністю є узагальнені відображення об'єктивних закономірностей розвитку суспільства, людства в цілому. Притаманна принципам права властивість універсального та абстрактного засвоєння соціальної дійсності зумовлює їх особливу роль в структурі правової системи, механізмі правового регулювання, правосвідомості і т.д.

Форми існування принципів права різноманітні: у вигляді вихідних засад, правових теорій і концепцій, в якості правових орієнтацій суб'єктів права, змісту правових норм чи їх угрупувань, вимог правового регулювання, правових цінностей та ін.

призначення принципів права полягає в здійсненні універсального і узагальненого закріплення основ суспільного ладу. Також принципи забезпечують одноманітне формулювання норм права і їх вплив на суспільні відносини в формі правового регулювання та інших видів правового впливу.

Зрозуміло, що праву соціального забезпечення притаманні всі загально правові принципи. Це принципи гуманізму, рівності всіх перед законом, демократизму, законності, принцип взаємної відповідальності держави і особи і т.д. Однак, крім цього, як і будь-яка інша правова галузь, право соціального забезпечення повинно мати свої специфічні принципи, тобто галузеві. Ці принципи права соціального забезпечення в загальному виді не сформовані в законодавстві, але аналіз і встановлення загальних, найбільш істотних рис дозволяє їх вивести. Це ті принципи, які лежать в основі всіх норм даної галузі.

Основними галузевими принципами права соціального забезпечення є:

• загальність і доступність соціального забезпечення;

• всесторонність і багатообразність соціального забезпечення:

• принцип диференціації умов і норм соціального забезпечення;

• соціальне забезпечення в розмірах відповідних рівню задоволення потреб громадян, що склався на даному етапі соціально-економічного розвитку:

• виплата забезпечення за рахунок державних і суспільних коштів;

• принцип здійснення соціального забезпечення державними органами:

• принцип соціально-трудової реабілітації та стимулювання трудової діяльності громадян, які частково втратили працездатність;

• принцип охорони права громадян на соціальне забезпечення.

Система принципів правового регулювання пенсійного забезпечення.

Тепер ми розглянемо систему принципів регулювання пенсійного забезпеченім . Одні з них є галузевими принципами всього права соціального забезпечення, інші — самого лише пенсійного права, яке складає частину права соціального забезпечення.

До галузевих принципів, які зараз застосовуються, хоч і не в повному обсязі, в пенсійному праві, В. С. Андреев відносить:

а) принцип усеосяжності соціального забезпечення;

б) принцип усебічності й багатоманітності його видів;

в) принцип забезпечення за рахунок державних і суспільних коштів;

г) принцип забезпечення у високих розмірах, які відповідають рівневі задоволення потреб іромадян, що склався на даному етапі розвитку суспільства;

д) принцип здійснення забезпечення самими трудящими через органи державного управління і громадські організації.

Але названі принципи не є єдиними. В юридичній літературі з права соціального забезпечення наво;іяться різні системи принципів. Так, О. Д. Зайкін, підтримуючи в основному вказану систему принципів, уважає, що вона потребує уточнення, і пропонує свою систему принципів:

1) поширення соціального забезпечення на всіх громадян;

2) багатоманітність форм і видів соціального забезпечення іромадян;

3) здійснення соціального забезпечення за рахунок суспільства;

4) єдність і диференціація соціального забезпечення громадян;

6) участь трудящих в організації права на соціальне забезпечення;

7) стимулювання трудової діяльності інвалідів і престарілих;

8) охорона права громадян на соціальне забезпечення.

1. Принцип законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального забезпечення. Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; екологічної безпеки. Законами України закріплені основи соціального страхування, його види, принципи збору і витрачання коштів на соціальні потреби, права людини у соціальній сфері; порядок утримання непрацездатних у стаціонарних установах та їх обслуговування за місцем проживання. Нормативними актами найвищої юридичної сили визначаються умови надання різних видів матеріального забезпечення і їх розміри, затверджуються соціальні стандарти тощо. Підзаконними актами лише встановлюється механізм реалізації людиною наданого їй законом права на конкретний вид соціального забезпечення.

З Принцип все загальності права на соціальне забезпечення.

Законодавство України встановлює рівну і однакову для кожного можливість при настанні конкретних соціально значимих обставин отримати певні види соціального забезпечення незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання та інших ознак. Правового базою для цього принципу є ст.24 і 46 Конституції України.

У ст.46 Основного Закону зазначено, що громадяни мають право на соціальних захист. Виходячи з буквального тлумачення слова "громадяни", можна зробити висновок, що негромадяни таким правом не користуються. систему органів соціального захисту населення та соціальні служби для відповіднім категорій осіб. Оперативність у наданні конкретного виду соціального забезпечення означає, що керівники соціальних служб мають широкі повноваження у прийняти рішень з конкретних справ, процедура узгоджень зведена до мінімуму, строки розгляду заяв встановлені стислі. У нагальних випадках людина може зразу ж отримати Грошову чи натуральну допомогу.

Принцип забезпечення рівня життя..не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом. ВІВ означає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Закріплений він у ст.46 Конституції України та конкретизований у поточному законодавстві.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Він визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення (діти віком до 6 років і від 6 до 1 8 років, працездатні особи, особи, які втратили працездатність). Він застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших (ст. 1,2 Закону України від 15 липня 1999 року "Про прожитковий мінімум"). Таким чином, прожитковий мінімум включає споживчу корзину (мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг) пЛюс обов'язкові платежі для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому державному соц страхуванню.

6. Принцип незменшуваності змісту та обсягу соціальних виплат та послуг при прийнятті новий законів. Відповідно до ст.22 Конституції України при прийнятті нових законі» або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Фізична особа повинна бути впевнена у тому, що її права у сфері соціального забезпечення не будуть змінені у бік їх скорочення, зменшення розмірів соціальних виплат, погіршення рівня соціальних послуг, що надаються. Законодавчий орган, органи виконавчої влади і місцевого самоврядування не вправі приймати нормативні акти, то применшують соціальні права людей ( рівень матеріального забезпечення), оскільки їх дії можна кваліфікувати як антиконсгитуційні. Цьому принципу не суперечать нормативні акти, якими певні види соціального забезпечення (пільги, компенсації) замінюються підвищенням розміру пенсій та інших виплат.

Джерела права соціального забезпечення.

Джерела права — офіційна форма зовнішнього виразу та закріплення правових норм, що діють у державі.

Під джерелами права соціального забезпечення розуміють нормативно-правові акти та нормативно-правові договори, що містять норми, які стосуються надання окремих видів соціального забезпечення певним категоріям осіб.

У навчальній літературі наводяться особливості джерел права соціального забезпечення, що відрізняють їх з-поміж нормативно-правових актів інших галузей права, а саме:

1) в Україні відсутній єдиний кодифікований акт. який би врегулює весь комплекс суспільних відносин

2) зростає роль актів місцевого самоврядування;

3) особливе місце серед джерел права соціального забезпечена належить актам Міністерства праці і соціальної подіта України;

4) для джерел права соціального забезпечення характерним є акти органів соціального страхування;

5) для джерел пава соціального забезпечення характерною є галузева спрямованість (за видами СЗ);

6) особлива роль серед джерел права соціального забезпечення належить законам про державний бюджет на поточний рік;

7) джерела права соціального забезпечення характеризуються значним ступенем диференціації у правовому регулюванні окремих видів соціального забезпечення у залежності від попередньої діяльності, від суб'єкт ів, які потребують окремих видів соціального забезпечення

Джерела права класифікуються За: І) Сферою Дії - загальні Та ЛОкаЛЬНІ; 2)

видами відносин, які вони регулюють - такі, що регулюють відносини загальнообов'язкового державного соціального страхування; щодо державного пенсійного забезпечення; щодо надання допомог, пільг, компенсацій; щодо забезпечення соціальним обслуговуванням; 4) за їх юридичною силою - закони, підзаконні акти.

До джерел права соціального забезпечення відносяться перш за все закони.

1. Конституція України. В ній закріплені основні засади права на соціальний захист (ст.46);

2. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (14 січня 1998 р.), які визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

3. Закон України від 23 вересня 1999 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності";

4. Закон України від 2 березня 2000 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";

5. Закон України від 18 січня 2001 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку і тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням";

6. Закон України від 9 липня 2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

7. Закон України від 19 червня 2003 р. "Про соціальні послуги". Вказаний перелік не є вичерпний.

До джерел права соціального забезпечення належать також укази Президента України постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств і відомств, рішення органів місцевих органів самоврядування та держадміністрацій.

Конституція України остаточно і чітко окреслила права, свободи та обов'язки людини й громадянина і зобов'язала державу забезпечити їх дотримання. Зокрема, це стосується права на соціальний захист. Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших передбачених законодавством випадках. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів з догляду за непрацездатними.

пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечити рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом

by T&T