Фінансування соціального забезпечення

Розглянемо на прикладі України, звідки беруться кошти на фінансування соціальної сфери. Можна виділити чотири основні шляхи надходження коштів. Це:

• загальні доходи держави;

• місцеві доходи;

• внески на соціальне страхування;

• кошти, що надаються окремими підприємствами та громадянами. Формування загальних доходів держави, місцевих доходів визначається

Законом України «Про систему оподаткування», фондів соціального страхування — Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» та іншими законами, що регулюють окремі види соціального страхування.

Кошти, що надаються окремими підприємствами та громадянами, це благодійні внески, суми штрафних санкцій.

Система соціального захисту в Україні фінансується з таких джерел:

• державний бюджет (ДБ);

• місцеві бюджети (МБ);

« соціальні фонди (у т. ч. страхові фонди): Пенсійний фонд; Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; Фонд соціального захисту інвалідів;

• фонди підприємств, організацій, установ.

За рахунок державного бюджету фінансуються різні види державної соціальної допомоги, пенсії окремим категоріям громадян, заклади охорони здоров'я та освіти державного підпорядкування, покриття витрат, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,

З місцевих бюджетів фінансуються витрати на утримання закладів освіти, охорони здоров'я соціального захисту; соціальна допомога, призначена за рішенням органів місцевої влади.

За рахунок фондів підприємств, організацій, установ здійснюється фінансування перших п'яти днів тимчасової непрацездатності працівників; витрат, пов'язаних з облаштуванням робочих місць для інвалідів; утримання відомчих соціальних закладів (поліклініки, дитячі садки тощо).

З Фонду соціального захисту інвалідів фінансуються допомога інвалідам, у т. ч. заходи, спрямовані на їх працевлаштування.

Поняття,основні ознаки, види правовідносин у сфері сз

Соціально-забезпечувальні правовідносини – це відносини, які складаються на підставі норм права соціального забезпечення між фізичними особами і органами соц. захисту населення з приводу надання конкретного виду соц. забезпечення.

Правовідносини мають такі характерні риси:

• Правовідносини є особливим різновидом суспільних відносин у сфері соц. забезпечення

• Правовідносини складаються на підставі норм права

• Правовідносини є вольовими суспільними відносинами

• Правовідносини у праві СЗ характеризуються індивідуальним зв’язком між його суб’єктами

• Правовідносини у сфері соц. забезпечення охороняються державою.

У літературі до специфічних ознак соц. забезпечувальних правовідносин відносять:

• Вони існують як конкретні видові відносини

• За своєю економічною суттю вони є розподільчими

• Вони належать до персоніфікованих

• Мають претензійно-забезпечувальний характер.

Класифікація СЗ відносин здійснюється за:

1. Предметом правового регулювання: матеріальні (основні), процедурні (похідні).

2. Характером здійснюваний функцій: регулятивні, охоронні

3. Характером дії зобов’язальної особи: активні і пасивні.

4. Кількісним складом суб’єктів: прості і складні

5. Розподілом прав і обов’язків між суб’єктами: односторонні, двосторонні.

6. Формами СЗ: загальнодержавного страхування, державного соц. забезпечення за рахунок бюджетних коштів, змішане соц. забезпечення окремим громадянам, недержавне соц. забезпечення (благодійність).

7. Видами соц. забезпечення – правовідносини щодо пенсійного забезпечення, надання допомог, компенсацій, пільг.

Структурними елементами СЗ правовідносин є: суб’єкти, об’єкти, зміст, юридичні факти.

Юридичні факти завжди вказують на умови, за яких починає діяти правова норма.

Юридичні факти – це будь-які конкретні соц. факти реального життя, які за своїми ознаками відповідають моделі відповідної норми права, в результаті чого здатні породжувати певні наслідки, передбачені нормами права соціального забезпечення.

Юридичні факти – це передбачені законодавством конкретні обставини, з якими пов’язані виникнення, зміна або припинення правовідносин щодо соц. забезпечення.

В СЗ мають справу не з одним, а з багатьма юридичними фактами, які в своїй сукупності становлять фактичний склад.

Елементи фактичного складу:

• Об’єктивні обставини (дитина, пенсія)

• Волевиявлення особи суб’єкта права на СЗ

• Рішення державного органу щодо надання конкретного виду соц. забезпечення.

Суб’єкти соц. забезпечувальних правовідносин – це ті особи, за якими державно визнана соціально-забезпечувальна

Правоздатність і які за законом наділені здатністю самостійно здійснювати належні їм права і обов’язки у сфері соціального забезпечення. Ними є фізичні особи та державні органи.

Фізичні особи характеризуються наявністю правосуб’єктності, зміст якої виражається у 2ох елементах: правоздатність і дієздатність. Залежно від соц. ризиків, які визначають зміст дієздатності можна виділити загальний і спеціальних суб’єктів правовідносин. До загальних суб’єктів потрібно віднести фізичних осіб, дієздатність яких зумовлена настанням загально-соціальних (пенсійний вік, втрата працездатності) чи професійних (нещасний випадок, професійне захворювання) соціальних ризиків. До спеціальних суб’єктів відносять ветеранів війни, ветеранів військової служби, репресованих громадян і т. д.

Фізичні особи в залежності від організаційно правової форми поділяються на членів суспільства та працівників, що підлягають соц. страхуванню.

За правовим зв’язком з державою фіз. Особи поділяються на:

• Громадян України

• Іноземців

• Осіб без громадянства

Також суб’єктом правовідносин може бути сімя.

Другим суб’єктом є один із державних органів, який зобов’язаний призначити і видати конкретний вид соц. забезпечення: ПФУ, комісія із встановлення особливих заслуг перед У, МСЕК (медична соц. експертна комісія)

Під об’єктами СЗ розуміють конкретне благо, з приводу якого виникає конкретний вид СЗ.

Види СЗ такі: пенсії, соц. допомоги, пільги, соц. обслуговування. Кожний вид СЗ має низку характерних особливостей, які дають змогу відрізнити його від інших виплат і послуг.

Субсидія – це

Компенсація – це

Соц. послуги – це

Пенсія – це щомісячна грошова виплата, яка призначається для матеріального забезпечення громадян при досягненні пенсійного віку, набуття інвалідності або тривалий час займалися певною професійною діяльністю, а також непрацездатних громадян, які втратили годувальника.

Соціальна допомога — це короткострокова (одноразова або періодична) виплата, цільовим призначенням якої є компенса­ція втраченого заробітку чи додаткова підтримка громадян у випадку настання соціального ризику за рахунок коштів соці­альних страхових фондів чи бюджетів різних рівнів.

Розрізняють страхові та державні (нестрахові) соціальні допомоги

Допомога – це грошова виплата фізичній особі (сімї) за рахунок страхових фондів або бюджетних коштів з метою заміщення втраченого доходу або заробітку, як основне джерело засобів до існування або надання соц. підтримки при настанні складних життєвих ситуацій.

Соціальна пільга — це передбачене законодавством повне або часткове звільнення певних категорій громадян від вико­нання обов'язку або н'адання додаткових прав при і астанні соці­ального ризику.

Зміст СЗ правовідносин становлять права та обов’язки суб’єктів.

Компоненти змісту СЗ правовідносин:

1. Суб’єктивні права у сфері СЗ

2. Суб’єктивні юридичні обов’язки учасників правовідносин у сфері СЗ

3. Реальні дії (поведінка, вчинки) суб’єктів правовідносин при реалізації належних їм прав і дотриманні покладених на них обов’язків

Зміст матеріальних правовідносин становить суб’єктивне право фіз. Особи на конкретний вид соц. забезпечення у встановленому законом розмірі та у визначені строки, а також обов’язок державного органу прийняти рішення про надання певного виду соц. забезпечення.

Зміст правовідносин – це сукупність конкретних прав і обов’язків та реальних дій суб’єктів соц. забезпечувальних правовідносин.

Процедурні та процесуальні правовідносини у сфері СЗ.

Зміст процедурних правовідносин становить суб’єктивне право фізичної особи на встановлення юридичних фактів необхідних для виникнення права на конкретний вид СЗ і обов’язок державних органів провести перевірку та винести акт рішення про задоволення суб’єктивного права громадянина або про відміну в цьому.

Зміст процесуальних відносин становить суб’єктивне право на відновлення порушеного права і відповідний обов’язок державного органу розглянути сутність спору та прийняти рішення.

Зміст правовідносин у сфері соціального забезпечення

становлять права та обов'язки суб'єктів.

Зміст матеріальних правовідносин становить суб'єктивне право фізичної особи на конкретний вид соціального забезпе­чення у встановленому законом розмірі та у визначені строки, а також обов'язок державного органу прийняти рішення про їх надання чи про відмову та уповноваженої державою установи здійснити цей вид забезпечення.

Зміст процедурних правовідносин становлять суб'єктивне право фізичної особи на встановлення юридичних фактів, не­обхідних для виникнення права на конкретний вид соціально­го забезпечення, і обов'язок держави провести перевірку та винести акт рішення про задоволення суб'єктивного права гро­мадянина або про відмову в цьому.

Зміст процесуальних правовідносин становлять суб'єктив-I не право на відновлення порушеного права і відповідний обо­в'язок державного органу розглянути сутність спору та прий­няти рішення

Загальна частина права соціального забезпечення складаєть­ся із загальних правових інститутів, норми яких відображають специфіку цієї галузі. Правові категорії, вироблені наукою, входять до системи науки, але не до системи галузі, яка має справу тільки а нормами права.

можна виділити такі структурні елементи Загальної частини права соціального забезпечення:

основний інститут-комплекс нормативних приписів, що визначають понятійний апарат, предмет правово регулювання, завдання галузі та галузеві принципи

інститут правосуб'єктності як комплекс нормативних приписів, що регламентують правовий статус суб'єктів І СОЦІ но-забезпечувальних правовідносин і, в тому числі, їхні основні права й обов'язки у сфері соціального забезпечення;

інститут соціальних ризиків та юридичних факті у сфері соціального забезпечення;

інститут стандартів у сфері соціального забезпечення

інститут нормативних актів (джерел) права СЗ

Окремі фахівці до Загальної частини включають інститут трудового стажу, інститут середньомісячного заробітку, інститут строків.

В Особливій частині, крім правових інститутів, МОЖНа виділити ще підгалузі права соціального забезпечення, н сим пенсійне право, допомогове право, соціально-обслуговувальне право. Слід зазначити, що підгалузь права — це об'єднані кількох правових інститутів, які регулюють споріднені комплекси суспільних відносин, що входять у сферу регулювання права соціального забезпечення.

до Особливої частини права соці­ального забезпечення входять такі правові інститути:

— безоплатної чи зі знижкою медичної допомоги, лікуван­ня, забезпечення ліками, санаторно-курортного лікування;

— недержавного соціального забезпечення, що складається з благодійництва і гуманітарної допомоги;

— трудового (страхового) стажу;

— відповідальності;

— розв'язання спорів, що виникають із соціально-забезпе­чувальних правовідносин.