57. Чинність н-п актів України у просторі та щодо кола суб’єктів.

Просторова ( територіальна) чинність н-п актів х-ся обсягом того фізичного простру, у межах якого на відповідних суб’єктів права поширюється формальна обов’язковість таких актів.

Поняття території охоплює:

1. сушу, моря, озера, річки та інші водойми, надра землі в межах кордону, повітряний простір;

2. військові кораблі у відкритому морі, територіальних водах, у портах інших країн;

3. невійськові кораблі.

4. військові літаки ( у відкритому повітряному просторі чи в аеропортх інших держав)

5. невійськові літаки.

6. космічні об’єкти

7. квазітериторія ( території посольств України в інших державах)

Екстериторіальність – це порядок, згідно з яким не поширюється дія н-п акту на той чи інший простір, стосовно тих чи інших осіб.

Стосовно кола суб’єктів дія н-п актів поширюється на:

1. Юридичних осіб України, та іноземних держав (фірми, п-ства, об’єднання громадян, господарські товариства, СП, міжнародні організації0.

2. фізичних осіб – громадяни України, іноземці. особи без громадянства, особи з подвійним громадянством.

3. Н-п акти діють у відношенні осіб, що знаходяться на території його дії і є суб’єктом відносин на які він поширюється.

Чинність за колом суб’єктів х-ся тим, на яких саме суб’єктів права поширюється формальна обов’язковість юридичних норм, закріплених в н-п актах.

За загальним принципом, чинність з-ства держави поширюється на всіх осіб, що перебувають на її території. У такий спосіб реалізуються засади рівності всіх людей перед законом, державою, судом незалежно від їх соціальних рис, що найбільше відповідає концепції прав людини.

58. Чинність н-п актів України у часі.

Темпоральну (часову) чинність н-п. актів характеризують такі показники:

а) момент набрання чинності н-п актом - тобто момент початку його дії

б) напрямок темпоральної чинності н-п акта - його дія стосовно фактів, які виникли вже після набрання чинності, а також тих, які виникли ще до цього – старих фактів і існують, тривають після набрання ним чинності)

в) момент зупинення чинності н-п актів;

г) момент втрати чинності н-п акта

Набрання чинності -в актах вказується щодо моменту набрання ними чинності ( з певної дати, години визначеної доби, з настанням певного факту)

Напрямок темпоральної чинності н-п актів. Розрізняють:

Пряму дія. Н-п акт поширює свою обов’язковість на факти, які а) виникли після набрання ним чинності і б) виникли до набрання ним чинності, але продовжують існувати. тривають і після того, проте поширюється на останні тільки з моменту набрання ним чинності.

Зворотну дія. Н-п акт поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності але вже з моменту їх виникнення, тобто відбувається перегляд коригування попередніх рішень щодо таких фактів вже за н-п актом.

Переживаючу дія. Новий н-п ат поширюється тільки на нові факти, а на старі факти, що тривають продовжує діяти попередній н-п акт.

Зупинення (призупинення) чинності н-п акта – це так би мовити тимчасова перерва його темпоральної дії, яка зумовлюється певними обставинами і здійснюється в порядку, що передбачений з-ством.

Припинення чинності н-п актів відбувається внаслідок:

• перебігу строку, на який було передбачено чинність акта;

• перебігу подій. з існуванням яких офіційно пов”язувалась чинність акта;

• скасування акта тим органом, який його прийняв, або вищим від нього органом;

• прийняття з цього питання іншого н-п акта тим самим органом;

• офіційного визнання акта незаконним, недійсним шляхом певної, встановленої законом судової процедури.